Отзывы

О себе

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ПРАКТИКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ДЛЯ  ПРАВИЛЬНОГО ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ ПРИ ДТП ДЛЯ ОТРИМАННЯ СТРАХОВОГО ВІДШКОДУВАННЯ

  1. У випадку ДТП перед оформленням документів по дорожньо-транспортній пригоді необхідно пересвідчитись у наявності у всіх учасників чинних полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У випадку відсутності хоча б у одного учасника ДТП такого полісу або за інших умов визначених ст.33 Закону України  «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» європотокол не складається.

Тільки за сукупності всіх умов визначених статтею 33 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасникам ДТП можна складати європротокол. Саме до такого висновку можна прийти, проаналізувавши вказану норму права та постанову Верховного суду у справі № 728/682/17 від 17 квітня 2019 року. Зокрема, в постанові зазначається те, що відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Таким чином, вищевказаною нормою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачений вичерпний перелік умов, за наявності яких учасники дорожньо-транспортної пригоди можуть скористатись європротоколом, а саме: водії-учасники ДТП мають поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; відсутність травмованих (загиблих) людей; згода водіїв транспортних засобів, учасників ДТП щодо її обставин; у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

У разі невиконання хоча б однієї з обов'язкових для європротоколу умов, матеріали ДТП мають бути оформлені уповноваженими на те працівниками відповідних підрозділів Національної поліції.

Таким чином, аналізуючи вказану постанову Верховного Суду, рекомендую учасникам ДТП за відсутності хоча б однієї із умов перелічених у статті 33 вказаного Закону під час ДТП діяти відповідно до вимог пункту 33.1.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та пункту 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, зокрема повідомити про ДТП орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських, самостійно не залишати місця події.

Складання європротоколу в такому випадку не буде підставою для отримання страхового відшкодування.

Ця ж позиція відображається і в постанові Верховного  суду справі № 204/3413/16-ц від 31.10.18р.

  1. Після настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) необхідно на протязі одного року звернутись із заявою до страховика винної особи для отримання страхового відшкодування якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди

Саме так рекомендую діяти потерпілим особам для отримання страхового відшкодування, проаналізувавши відповідні статті 35 та пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та постанов Верховного суду від 02 травня 2018 року у справі №352/2740/14-ц і від 05 червня 2018 року у справі №910/7449/17.

Так, у першій із вказаних постанов Верховний суд зазначає: «Відповідно до статті 35 Закону України  «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування». Крім того, у вказаній постанові визначено, цитую: «Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції врахував той факт, що потерпіла особа не зверталася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому обґрунтовано стягнув указану шкоду з ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат». У другій же із зазначених  постанов Верховний суд зробив наступний висновок про застосування норм права: «Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування».

Також звертаю увагу на те, що вказані строки для звернення із заявою до страховика є пресічними та поновленню не підлягають.

  1. У випадку незгоди із розміром завданого збитку визначеного страховим необхідно замовити звіт  про оцінку майна (акт автотоварознавчої експертизи) у незалежного експерта (оцінювача).

Для уникнення непорозумінь та збереження можливості проведення автотоварознавчої експертизи (оцінки майна) рекомендую не проводити ремонт автомобіля до моменту узгодження між потерпілим та страховиком суми страхового відшкодування (отримання страхового відшкодування, отримання інформації про суму такого відшкодування). У тому випадку якщо страховик визначив заподіяний збиток потерпілій особі у розмірі меншому ніж реальний його розмір, то вам необхідно замовити автотоварознавчу експертизу (оцінку майна) у незалежного експерта (оцінювача). Рахунки, акти виконаних робіт із СТО не можуть слугувати доказами розміру понесеного збитку. Саме до такого висновку призводить системний аналіз норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  та висновків Верховного суду викладених у постанові у справі № 466/9318/14-ц від 27.06.2018 року, постанові у справі №642/4558/16-ц від 20.06.2018 року та постанові № 753/21177/16-ц від 19.09.2018 .

Так, у статтях 22 та 1192 ЦК України зазначено, що збитками є втрати, які особа понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права, які визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна. Одночасно статті 22 та 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказують, що страховик відшкодовує оцінену в порядку визначену Законом шкоду, а саме витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Крім того, положення абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних  транспортних засобів» вказують, що виплата на підставі рахунку з СТО може бути проведена лише за взаємним погодженням між страховиком та потерпілим. Також, обов’язок проводити оцінку при визначенні розміру завданого збитку зазначений і в статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Керуючись зазначеними положеннями законодавства, Верховний Суд у вказаних постановах не визнав рахунки-фактури, квитанції, акти виконаних робіт з СТО належними та допустимими доказами у справах та, відповідно, відмовив у задоволенні касаційних скарг або ж направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для проведення судової автотоварознавчої експертизи.  

фото

Свидетельства и награды.