28.11.2019 | Автор: Лебединська Інеса Сергіївна
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Фізична особа-підприємець на загальній системі має нараховувати єдиний внесок із суми чистого оподатковуваного доходу за кожен календарний місяць та не має обов’язку застосовувати середньомісячний показник (ДААС, № 520/3186/19 від 20.11.2019 р.)

Фізична особа-підприємець на загальній системі має нараховувати єдиний внесок із суми чистого оподатковуваного доходу за кожен календарний місяць та не має обов’язку застосовувати середньомісячний показник (ДААС, № 520/3186/19 від 20.11.2019 р.) - 0_00553300_1574939377_5ddfaaf1015fb.jpg

Фабула судового акту: У наведеній справі Головним управлінням ДФС у області фізичній особі-підприємецю на загальній системі оподаткування було винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Судом було встановлено, що Головним управлінням ДФС у області було визначено базу для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Визначення бази для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску можливо тільки якщо фактичний дохід підприємниця по всім місяцях за 2017 рік перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.

Разом з тим, позивач згідно з Книгою обліку доходів і витрат, Податковою декларацією про майновий стан і доходи не отримував доходу від підприємницької діяльності та отримав збиток у лютому 2017 року, у серпні 2017 року, у листопаді 2017 року, у грудні 2017 року, та згідно з положеннями закону мав право визначити базу нарахування єдиного внеску на рівні розміру мінімального страхового внеску.

Згідно з п.п. 2 п. 5 розділу IV Інструкції при визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.

У разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".

Місячний чистий дохід, це величина, яка, враховуючи положення Закону України «Про збір облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вираховується платником податків самостійно, враховуючи при цьому щомісячні витрати на придбання товару, витрати на здійснення підприємницької діяльності (оренда, податки придбання ТМЦ тощо) та доходів в ході реалізації робіт та послуг у кожному конкретному місяці на підставі первинних документів.

Згідно з п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що платнику єдиного внеску необхідно нараховувати та обчислювати єдиний внесок саме із суми чистого оподатковуваного доходу за кожен календарний місяць.

Отже, механізм нарахування середньомісячного річного оподаткованого доходу та щомісячного чистого доходу із нарахування суми єдиного внеску є різним, а саме розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу розраховується математично, тоді як щомісячний чистий дохід вираховується на підставі бухгалтерських та інших первинних документів.

Крім того, положеннями Закону України № 2464-VI не встановлено можливості застосувати середньомісячний показник, оскільки платник може отримувати різний дохід у тому чи іншому місяці, відповідно платнику податків надано право визначати розмір такого доходу самостійно.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що базою оподаткування для сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, що знаходяться на загальній системі оподаткування, є річний оподаткований дохід, який складається з помісячних сум чистого доходу, складеного на підставі первинних документів, тобто за результатами обліку доходів відображених в Книзі доходів та витрат підприємця.

Разом з тим, відповідачем не було розраховано базу для нарахування єдиного внеску на підставі Книги доходів та витрат та в порушення вимог закону розраховано базу для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Аналізуйте судовйи акт: Зразкова справа: ФОП з ознакою провадження незалежної професійної діяльності ЄСВ сплачує лише один раз (ВС/КАС № 520/3939/19 від 02.09.2019)

ФОП на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат суми погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані за користування даним кредитом (ВС/КАС, № 804/2602/15,11.06.19)

ШААС: Скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу за якими було нараховано податок у вигляді додаткового блага без урахування зміни валюти кредитування (6ААС від 21.03.2019р. у справі № 826/1141/17)

Відсутність печатки органу ДФС на запиті про надання інформації є підставою не надавати запитувану інформацію (ВС/КАС № 826/9082/15 від 26.02.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 р. Справа № 520/3186/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 10.06.19 року по справі № 520/3186/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області №Ф-00000011306 від 04.01.2019 про вимогу ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, недоїмку в розмірі 52789,92 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Харківській області №00000111306 від 04.01.2019 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 5278,99 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДФС у Харківській області №00000121306 від 04.01.2019 про застосування до ОСОБА_1 пені в розмірі 796,88 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області №Ф-00000011306 від 04.01.2019 про вимогу ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, недоїмку в розмірі 52789,92 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Харківській області №00000111306 від 04.01.2019 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 5278,99 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДФС у Харківській області №00000121306 від 04.01.2019 про застосування до ОСОБА_1 пені в розмірі 796,88 грн. Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області .

ГУ ДФС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. Вказує , що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, складає 498750,00 грн., таким чином встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% єдиного внеску на загальну суму 239954,21 грн. (детальний розрахунок зазначений на сторінці 17 акту перевірки). Не вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 , прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки виписка банку ПАТ «ПУМБ» не є документом на підставі якого можна визначити чистий оподатковуваний дохід та відповідно визначити базу нарахування єдиного внеску. Встановлене під час перевірки порушення - завищення витрат, не впливає на визначення бази нарахування єдиного внеску. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що обов`язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений. Просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року без змін.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як фізична особа- підприємець, з 03.06.2013 перебуває на податковому обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова, основний вид економічної діяльності - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В період з 01.01.2015 по 30.09.2016 ОСОБА_1 здійснював торгівлю офісними меблями на спрощеній системі оподаткування; у період з 01.10.2016 по 31.12.2017 здійснював виробництво та торгівлю офісними меблями на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб (наймані працівники), єдиного внеску, єдиного податку, військового збору.

В період з 19.11.2018 по 07.12.2018 проводилась документальна планова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017., за результатами якої складено акт №5210120-40-13-06129000083581 від 14.12.2018 .

Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1: абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2017 рік у сумі 52789,92 грн.; абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме несвоєчасне перерахування на рахунки органів ДФС України сум єдиного внеску, протягом граничних строків, за виявлені порушення передбачено застосування штрафної санкції у розмірі 20%.

19 грудня 2018 року позивачем подано заперечення на акт за результатами документальної планової виїзної перевірки №5210120-40-13-06129000083581 від 14.12.2018.

29 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області надано відповідь на заперечення на Акт за результатами документальної планової виїзної перевірки №5210120-40-13-06129000083581 від 14.12.2018у, згідно з якою за результатами розгляду заперечень висновки акту в частині порушень та донарахованих сум залишаються без змін.

04 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000011306 про вимогу ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, недоїмку в розмірі 52789,92 грн.

04 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Харківській області №00000111306 від 04.01.2019 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 5278,99 грн.

04 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДФС у Харківській області №00000121306 від 04.01.2019 про застосування до ОСОБА_1 пені в розмірі 796,88 грн.

25 січня 2019 року ОСОБА_1 подано скаргу щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2019 "Ф-00000011306", вішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.01.2019 №00000111306, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.01.2019 №00000121306 ГУ ДФС у Харківській області.

26 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено рішення про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення.

Таким чином, відповідачем донараховано позивачу єдиний внесок у розмірі 52789,92 грн. та застосовано до позивача штраф у розмірі 5278,99 грн. та пеню у розмірі 796,88 грн.

Вказана вимога винесена на підставі Акту за результатами документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 №5210120-40-13-06129000083581 від 14 грудня 2018 року.

Згідно з п. 2.5. Акту, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, складає 498750,00 грн. Таким чином, встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% єдиного внеску на загальну суму 239954,21 грн. в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 52789,92 грн.".

Так, відповідач визначив базу для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців на 2017 рік становила з 1 січня 2017 року - 40000 грн.; з 1 травня 2017 року - 42100 грн.; з 1 грудня 2017 року - 44050 грн.

Згідно з п 2.5. Акту сума чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у січні 2017 року становить 40000,00 грн., у лютому 2017 року становить 40000,00 грн., у березні 2017 року становить 40000,00 грн., у квітні 2017 року становить 40000,00 грн., у травні 2017 року становить 42100,00 грн., у червні 2017 року становить 42100,00 грн., у липні 2017 року становить 42100,00 грн., у серпні 2017 року становить 42100,00 грн., у вересні 2017 року становить 42100,00 грн., у жовтні 2017 року становить 42100,00 грн., у листопаді 2017 року становить 42100,00 грн., у грудні 2017 року становить 44050,00 грн.

Визначення бази для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску можливо тільки якщо фактичний дохід підприємниця по всім місяцях за 2017 рік перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.

Разом з тим, позивач згідно з Книгою обліку доходів і витрат, Податковою декларацією про майновий стан і доходи не отримував доходу від підприємницької діяльності та отримав збиток у лютому 2017 року, у серпні 2017 року, у листопаді 2017 року, у грудні 2017 року, та згідно з положеннями закону мав право визначити базу нарахування єдиного внеску на рівні розміру мінімального страхового внеску.

Отже, позивачем було у встановленому законом порядку нараховано, обчислено та сплачено єдиний внесок, натомість відповідачем не було розраховано базу для нарахування єдиного внеску на підставі Книги доходів та витрат та в порушеня вимог закону розраховано базу для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні порушення позивачем норм законодавства про єдиний внесок то відповідно відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій, тому рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00000111306 від 04.01.2019, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №00000121306 від 04.01.2019 є протиправними, винесеними в порушення вимог закону та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення поозову, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).

Порядок та механізм нарахування середньомісячного річного оподатковуваного доходу та щомісячної суми чистого оподатковуваного доходу із нарахування суми єдиного соціального внеску не є тотожними та регулюється різними нормативно-правовими актами. Вказані поняття є різними також за своєю правовою природою.

Статтею 1 Податкового Кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами ст.ст. 8, 9, 10 Податкового кодексу України визначається вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, і в цьому переліку немає єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, сфера дії Податкового кодексу України не поширюється на правовідносини пов`язані із нарахуванням та сплатою єдиного соціального внеску.

Положеннями ст. 8 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування, а також порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, і лише в частині адміністрування - нормами Податкового кодексу України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України чистий річний оподатковуваний дохід визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України, а саме об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, та пункту 178.3 статті 178 ПК України, згідно з яким оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Разом з тим, фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, в обов`язковому порядку разом з Податковою декларацією подають додаток 5 (додаток 4) до розділу III Податкової декларації.

Статтею 167.1 Податкового кодексу України визначено, що розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці 1 цього пункту та поділена на кількість календарних місяців протягом яких платником податку було одержано такі доходи в податковому (звітному році) за який здійснюються декларування.

Відображена сума доходу застосовується для визначення розміру податку на доходи з фізичних осіб.

В той же час, щомісячний чистий дохід, це величина, яка, враховуючи положення Закону України «Про збір облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вираховується платником податків самостійно, враховуючи при цьому щомісячні витрати на придбання товару, витрати на здійснення підприємницької діяльності (оренда, податки придбання ТМЦ тощо) та доходів в ході реалізації робіт та послуг у кожному конкретному місяці на підставі первинних документів.

Крім того, згідно з п. 1 розділу 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.04.2015 № 435, звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Підпунктом 4.5 п. 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Проте, прив`язка порядку обчислення ЄСВ до даних річної декларації стосується лише суми чистого річного оподаткованого доходу, що узгоджується із нормами п.164.1 ст. 164 Податкового кодексу України та п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

Такий висновок пов`язаний в тому числі із тим, що показник середньомісячного оподатковуваного доходу Декларації про доходи та майновий стан платника визначається математичним шляхом ділення суми чистого річного оподаткованого доходу на 12 календарних місяців, а щомісячний чистий дохід визначається на підставі первинних документів.

Згідно пп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу вимог ч. 2 п. 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з п.п. 2 п. 5 розділу IV Інструкції при визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.

У разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 1 пункту 5 Розділу ГУ інструкції №449 обчислення єдиного внеску платниками, в т.ч. до яких відноситься фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 2 пункту 5 Розділу IV Інструкції №449 обчислення сум єдиного внеску платниками, що перебувають на загальній системі оподаткування, здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та отриманих від податкових органів відомостей пре результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що платнику єдиного внеску необхідно нараховувати та обчислювати єдиний внесок саме із суми чистого оподатковуваного доходу за кожен календарний місяць.

Отже, механізм нарахування середньомісячного річного оподаткованого доходу та щомісячного чистого доходу із нарахування суми єдиного внеску є різним, а саме розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу розраховується математично, тоді як щомісячний чистий дохід вираховується на підставі бухгалтерських та інших первинних документів.

Крім того, положеннями Закону України № 2464-VI не встановлено можливості застосувати середньомісячний показник, оскільки платник може отримувати різний дохід у тому чи іншому місяці, відповідно платнику податків надано право визначати розмір такого доходу самостійно.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 13.06.2019р. у справі № 857/3519/19, від 14 лютого 2018 року у справі № 820/2415/17 , від 20 листопада 2018 року у справі № 802/1768/16-а.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що базою оподаткування для сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, що знаходяться на загальній системі оподаткування, є річний оподаткований дохід, який складається з помісячних сум чистого доходу, складеного на підставі первинних документів, тобто за результатами обліку доходів відображених в Книзі доходів та витрат підприємця.

Разом з тим, відповідачем не було розраховано базу для нарахування єдиного внеску на підставі Книги доходів та витрат та в порушення вимог закону розраховано базу для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Верховним судом в постанові по справі №807/216/16 від 05 березня 2019 року встановлено, що вказані норми законодавства, не зобов`язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить так: дані до таблиці З Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22- 2, Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації. При цьому, обов`язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, практику Верховного суду, встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач порушив механізм нарахування обчислення єдиного внеску, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, шляхом порядку його обчислення та способу встановлення правопорушення, тобто, невірно визначив базу оподаткування для нарахування єдиного внеску у розмірі 498750,00 грн. та як наслідок не вірно донараховано єдиний внесок у розмірі 52789,92грн., відповідач в порушення вимог закону визначив базу для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність сформованої ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000011306 від 04.01.2019 та прийняття рішень про застосування штрафних санкцій №00000111306 і №00000121306 від 04.01.2019 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі № 520/3186/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 25.11.2019 року

https://protocol.ua/ua/poryadok_obliku_ta_splati_ev_fizichnimi_osobami_pidpriemtsyami_z_oznakoyu_provadgennya_nezalegnoi_profesiynoi_diyalnosti_zakonom_ukraini_2464_ne_peredbacheniy_(cherkaskiy_okrugnogo_administrativnogo_sudu_vid_03_04_2019_r_sprava_580_497_19)/

https://protocol.ua/ua/vc_neobhidnimi_umovami_dlya_splati_advokatom_esv_e_zdiysnennya_takoyu_osoboyu_zokrema_nezalegnoi_profesiynoi_advokatskoi_diyalnosti_ta_otrimannya_dohodu_vid_takoi_diyalnosti_(postanova_kas_vs_vid_28_03_2019_r_sprava_820_6324_17_)/


9948
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ