Арешт рахунку не звільняє директора від відповідальності за несвоєчасність виплати заробітної плати (Другий апеляційний адміністративний суд у справі № 592/12562/20 від 13.05.2021).

Фабула судового акту: Директор це не просто особа, що підписує документи без довіреності. Це особа, що має організувати управління компанією вцілому. Директор відповідальний за все, що відбувається на підприємстві, а тому, у разі порушення вимог законодавства, до адміністративної відповідальності притягується саме він.

Держпраця провела перевірку на підприємстві і встановила порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП.

Так, директором не була здійснена виплата розрахункових коштів працівникам у день їх звільнення.

У зв’язку із цим, інспектор склав припис про усунення правопорушення. При повторній перевірці, щодо виконання вимог припису інспектор зафіксував неповне його виконання. З цих підстав, було винесено постанову про притягнення директора до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою, директор оскаржив її до суду. Зазначав про те, що правопорушення не вчиняв, заробітна плата колишнім працівникам підприємства виплачена не була через арешт рахунків органами ДВС, а тому склад адміністративного правопорушення відсутній.

Суд першої інстанції підтримав позицію Держпраці і відмовив у позові.

Однак, директор продовжив оспорювати рішення інспектора та подав апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до вимог ст. 48, 59 ЗУ «Про виконавче провадження», рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а відокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Як відповідальна посадова особа, директор повинен був забезпечити дотримання прав своїх співробітників на оплату праці, гарантованих ст. 21 ЗУ «Про оплату праці».

Проте, позивачем не надано жодного документального підтвердження щодо вжиття заходів із зняття арештів банківських рахунків з метою виплати всіх необхідних працівникам коштів на виконання вимог припису.

У зв’язку із цим, суд дійшов до висновку про безпідставність посилань скаржника на те, що накладення арешту на рахунки унеможливило своєчасність виплати працівникам заробітної плати і звільняють його від відповідальності.

Аналізуйте судовий акт: Вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не є спором про оплату праці, тому строк звернення до суду обмежено трьома місяцями (ВС/КЦС у справі № 461/1303/19 від 21.04.2021).

Звільнення в умовах карантину: чи можна вважати прогулом неприбуття на робоче місце під час дії обмежувальних заходів - зупинення роботи транспорту (ВС/КЦС у справі №569/9738/20 від 21.04.2021).

Роботодавець повинен не лише видати наказ про поновлення, але і довести це до відома працівника та допустити його фактично до роботи (ВС/КЦС у справі 521/1892/18 від 17.06.2020 р.)

Чи можна звільнити вагітну? Строки звернення до суду із позовом про працевлаштування (ВС/КЦС у справі № 682/2782/18 від 03.02.2021 р.).

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 р.Справа № 592/12562/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Катрич О.М., вул. Першотравнева, 12, м. Суми, Сумська, 40009, повний текст складено 13.01.21 року по справі № 592/12562/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Сумській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Тимченко Юлії Олександрівни по справі про адміністративне правопорушення №СМ 8115/186/АВ- СМ17948П660/ПТ/ПС від 28.10.2020р. про притягнення ОСОБА_1 , Генерального директора АТ «Сумське НВО» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 850,00 грн., передбаченої ст. 188-6 КУАП.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 28.10.2020 р. головним державним інспектором праці Управління Держпраці у Сумській області Тимченко Ю.Л. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №СМ 8115/186/АВ-СМ17948П660/ПТ/ПС від 28.10.2020 р., якою було притягнуто Забіцького В.В., генерального директора AT «Сумське НВО» до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу у сумі 850,00грн., передбаченої ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважає зазначену постанову незаконною в зв`язку з тим, що правопорушення не вчиняв, заробітна плата колишнім працівникам підприємства виплачена не була через арешт рахунків органами ДВС, склад адміністративного правопорушення відсутній, постанова прийнята поза межами компетенції посадової особи (інспектора праці). Тому просить скасувати постанову.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.01.2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку судом першої інстанції не враховано, що постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем за межами двомісячного строку, встановленого ст. 38 КУпАП для притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування рішення суду.
Позивач вважає, що судом першої інстанції не надано будь-якої оцінки доводам позивача щодо пропуску відповідачем строку давності для притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є підставою для закриття провадження у справі.
Позивач звертає увагу, що 28.10.2018р. головним державним інспектором праці Управління Держпраці у Сумської області Тимченко Юлією Олексіївною було винесень постанову по справі про адміністративне правопорушення № СМ 8115/186/АВ-СМ1794811660/ПТ/ПС від 28.10.2020р., якою було притягнуто ОСОБА_1 , Генерального директора АТ «Сумське НВО» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 850,00 грн., передбаченої ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач, відповідно до винесеного Управлінням Держпраці у Сумській області Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю зобов`язано Генерального директора АТ «Сумське НВО» Забіцького В.В. усунути порушення, зафіксовані в Акті в строк до 22.06.2020р. Отже, відповідачем встановлений конкретний строк виконання припису щодо усунення виявлених порушень законодавства про працю.
Позивач вважає, що за таких обставин, відлік строку для застосування адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-6 КУпАП, повинен починатися саме з того дня, який є граничним для виконання припису посадової особи Управлінням Держпраці у Сумській області.
На думку позивача, Головний державний інспектор праці Управління Держпраці у Сумській області Тимченко Юлія Олексіївна не є посадовою особою, уповноваженою саме керівником або заступником керівника центрального органу виконавчої влади що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а отже не має повноважень на розгляд справ про адміністративне правопорушення та накладення адміністративних стягнень, передбачених cт. 188-6 КУпАП.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що позивачем як підстава протиправності оскаржуваної постанови по справі про адмінправопорушення, а саме ст. 38 КУпАП у позовній заяві не зазначалася. Тому, з огляду на зазначене суд першої інстанції жодним чином не міг та не повинен був надавати оцінку ст. 38 КУпАП, як зазначено позивачем в апеляційній скарзі, а аргументи позивача щодо недотримання судом першої інстанції положень ст. 242 КАС України є безпідставними, необгрунтованими та такими, що мають на меті ввести суд апеляційної інстанції в оману.
Відповідач наголошує, що в ході проведення інспекційного відвідування 12.10.2020-16.10.2020 з метою перевірки виконання вимог припису встановлено, що пункт 2 Припису від 03.06.2020 № СМ8115/186/АВ/П в повному обсязі не виконано.
Відповідач вважає, що враховуючи законодавчо закріплений обов`язок роботодавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом, які були порушені позивачем, а також з огляду на права працівників на своєчасну одержану винагороду за працю, отже Управлінням правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення від 28.10.2020 № СМ8115/186/АВ-СМ17948П660/ПТ/ПС розмір штрафу склав 850,00 грн.
Відповідач вважає, що встановлені інспекційними відвідуваннями порушення мають триваючий характер, оскільки вони мали місце як на час проведення первинного відвідування 03.06.2020 так і на час повторного інспекційного відвідування 16.10.2020 і залишилися не усуненими.
На думку відповідача, час виявлення правопорушення, відповідальність, за яке передбачено ст. 188- 6 КУпАП є час проведення повторного відвідування. Повторне відвідування інспектором праці проведено 16.10.2020, відповідно строк притягнення до адміністративної відповідальності закінчується 17.12.2020. Постанову по справі про адмінправопорушення № СМ8115/186/АВ- СМ17948П660/ПТ/ПС на позивача винесено інспектором праці 28.10.2020, що не виходить за межі двохмісячного строку.
На думку відповідача, ОСОБА_1 , як посадова особа - відповідальний за своєчасність виплати заробітної плати, дійсно було допущено невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю, тому в його діях встановлено ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП, а аргументи позивача в апеляційній скарзі є безпідставними.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28.10.2020 р. головним державним інспектором праці Управління Держпраці у Сумській області Тимченко Ю.О. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №СМ 8115/186/АВ-СМ17948П660/ПТ/ПС від 28.10.2020р., якою було притягнуто ОСОБА_1 , Генерального директора AT «Сумське НВО» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 850,00 грн., передбаченої ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за те, що в порушення вимог частини першої статті 116 КЗпП України виплата розрахункових коштів звільненим працівникам не провадиться у день звільнення. Під час проведення інспекційного відвідування 29.05.2020-03.06.2020 в Акті інспекційного відвідування зафіксовано порушення частин першої статті 116 КЗпП, а саме встановлено, що працівникам AT «Сумське НВО» не виплачені розрахункові кошти, належні при звільненні. Керівнику AT «Сумське НВО» внесено припис про усунення виявлених порушень від 03.06.2020 № СМ8115/186/АВ/П зі строком усунення порушень до 22.06.2020 (пункт 2 Припису), які він так і не усунув. (а.с. 6-17).
Протоколом № 31/01-2020 від 31.01.2020 року генеральним директором AT «Сумське НВО» обрано ОСОБА_1 , а згідно наказу № 18 приступив до обов`язків з 03.02.2020 року. (а.с.18-20)
Відповідно до постанов про арешт коштів боржника від 12.04.2019 року, 15.04.2019 року, 18.06.2019 року, 19.06.2019 року, 06.08.2019 року, винесених уповноваженими особами виконавчої служби, був накладений арешт на грошові кошти AT «Сумське НВО», які містяться на відповідних рахунках банків, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. (а.с.22-30)
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова, винесена головним державним інспектором праці Управління Держпраці у Сумській області Тимченко Ю.О. по справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень є законною та скасуванню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
У диспозиції статті 188-6 КУАП зазначено про невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу
З матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що станом на час винесення постанов про накладення арешту на грошові кошти товариства, ОСОБА_1 не перебував на посаді генерального директора. Але такі обставини не впливають на невиконання припису, винесеного державними інспекторами 03.06.2020 року, коли ОСОБА_1 вже обіймав посаду генерального директора і мав відповідні повноваження як посадова особа товариства. Зокрема, залишилися поза увагою позивача та його представника зміст винесених приватним та державним виконавцем постанов про арешт коштів боржника, в яких зазначено, що арешт накладався на грошові кошти AT «Сумське НВО», які містяться на відповідних рахунках банків, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання. відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Колегія суддів вважає, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а відокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №916/73/19.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, речовими доказами та ін.
Проте, позивачем не надано жодного документального підтвердження щодо вжиття заходів із зняття арештів банківських рахунків з метою виплати всіх необхідних працівникам коштів на виконання вимог припису.
Отже доводи апеляційної скарги позивача про те, що існує накладення арешту на рахунки і в зв`язку з цим неможливо своєчасно виплатити працівникам заробітну плату, колегія суддів вважає необгрунтованими і не бере до уваги.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержанні винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань праці. Згідно пункту 1 даного Положення Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплата допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріально забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до Посадової інструкції головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління головний державний інспектор відділу з питань додержань законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів є посадова особою Управління. Головний державний інспектор Відділу призначається на посаду і звільняється з посади наказом начальника Управління. Головний державний інспектор має право видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фонду загальнообов`язкового страхування, обов`язкові до виконання приписи щодо усунеш порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населені законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послу та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гаранті застрахованих осіб, з обов`язковим повідомленням державного інспектора праці | встановлений термін про вжиті заходи. Складати у випадках, передбачених законом протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Аналізуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги позивача, щодо неналежності повноважень інспектора праці також є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, що відповідач не мав права накладати адміністративне стягнення з тих підстав, що на момент винесення відповідної постанови вже сплинув строку давності накладення такого стягнення колегія суддів не бере до уваги, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
З матеріалів справи вбачається, що інспекційне відвідування AT «Сумське НВО» проводилось з 12.10.2020 по 16.10.2020. За результатом інспекційного відвідування встановлено, що Припис про усунення виявлених порушень від 03.06.2020 №СМ8115/186/АВ/П (термін виконання 22.06.2020), яким було зобов`язано позивача усунути порушення, виявлені під час інспекційного відвідування 03.06.2020 (акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю СМ8115/186/АВ), не усунено. (а.с.49-50)
Отже, починаючи з 22.06.2020, позивач не виконавши законну вимогу посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю, вважається таким, що вчинив триваюче адміністративне правопорушення. В даному випадку 22.06.2020 є днем початку вчинення триваючого правопорушення.
Про той факт, що позивач не виконав законні вимоги щодо усунення порушень законодавства, які містилися у приписі, відповідачу стало відомо 12.10.2020, в ході проведення інспекційного відвідування 12.10.2020-16.10.2020 з метою перевірки виконання вимог припису встановлено у Акті № СМ 8115/186/АВ-СМ17948П660, що пункт 2 Припису від 03.06.2020 № СМ8115/186/АВ/П в повному обсязі не виконано. (а.с. 51-54)
Таким чином, постанова головного державного інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Тимченко Юлії Олександрівни по справі про адміністративне правопорушення №СМ 8115/186/АВ- СМ17948П660/ПТ/ПС від 28.10.2020р. про притягнення ОСОБА_1 , Генерального директора АТ «Сумське НВО» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 850,00 грн., передбаченої ст. 188-6 КУАП винесена відповідачем в межах строків передбачених частиною 1 ст.38 КУпАП.
Таким чином, беручи до уваги законодавчо закріплений обов`язок роботодавця виплачував заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективна договором або нормативним актом, які були порушені позивачем, а також з огляду на права працівників на своєчасну одержану винагороду за працю, колегія суддів доходить висновку, що Управлінням правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення від 28.10.2020 № СМ8115/186/АВ-СМ17948П660/ПТ/ПС.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова, винесена головним державним інспектором праці Управління Держпраці у Сумській області Тимченко Ю.О. по справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень є законною та скасуванню не підлягає.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.01.2021 року по справі № 592/12562/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229 242 243 250 308 310 315 316 321 322 325 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.01.2021 по справі № 592/12562/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 13.05.2021 року