Актуальні запитання - відповіді щодо застосування норм ПКУ при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Який порядок нарахування податку на нерухоме майно у випадку відсутності правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомості?

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу платниками податку на нерухоме майно є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб Податковим кодексом визначено платників податку таким чином:

якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

Згадайте новину: Податкові інспекції мають право розрахувати податок на нерухомість згідно заяви власника

якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування — загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. 266.3 ст. 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, зокрема їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється ними самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

За умови виникнення права власності на новостворений (нововведений) об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості декларація подається платником протягом 30 календарних днів з дня виникнення такого права, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло це право.

У разі переходу права власності на нерухоме майно від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника цього майна за період з 1 січня цього року до початку місяця, в якому припинилося право власності на майно, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому він набув права власності (п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу).

Таким чином, підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на житлову та/або нежитлову нерухомість.

Що є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Чи є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ФО який має право власності на нежитлове приміщення як ФОП?

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ зі змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦКУ).

Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника як фізична особа – підприємець, то такий платник – власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.

Джерело: ДФС

Читайте статтю: Відповідальність власників та користувачів земельних ділянок у світлі Податкового кодексу України