Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав осіб з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2021, № 14, ст.120)
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135):
1) частину третю статті 256-3 викласти в такій редакції:
"3. Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку. Після досягнення 18-річного віку такі особи у разі продовження навчання в закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти можуть, за їх вибором, продовжити проживати і виховуватися у цій прийомній сім’ї до закінчення такого закладу.
Особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність, за їхнім вибором можуть продовжити проживати та виховуватися у прийомній сім’ї до досягнення ними 23-річного віку незалежно від того, чи навчаються вони у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти";
2) частину третю статті 256-7 викласти в такій редакції:
"3. Вихованці проживають і виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку. Після досягнення 18-річного віку такі особи у разі продовження навчання в закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти можуть, за їхнім вибором, продовжити проживати і виховуватися у цьому дитячому будинку сімейного типу до закінчення такого закладу.
Особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність, за їхнім вибором можуть продовжити проживати та виховуватися у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними 23-річного віку незалежно від того, чи навчаються вони у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти".
2. У Законі України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 6, ст. 147; 2006 р., № 49, ст. 484; 2016 р., № 42, ст. 701):
1) статтю 17 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
"З метою підготовки до самостійного життя дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа після вибуття їх із прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують надання таким дітям (особам) під час їх проживання у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу додаткових соціальних (денний догляд, соціальна реабілітація тощо), медичних, реабілітаційних та інших послуг відповідно до законодавства";
2) у статті 31:
частину п’яту викласти в такій редакції:
"Батьки-вихователі виконують свої обов’язки стосовно дітей до досягнення дітьми вісімнадцяти років, а стосовно осіб з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються в закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, - до закінчення такими особами навчання у такому закладі навіть у разі їх окремого проживання";
доповнити частиною шостою такого змісту:
"Батьки-вихователі виконують свої обов’язки стосовно осіб з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність і які продовжують проживати та виховуватися у дитячому будинку сімейного типу, до досягнення такими особами 23-річного віку незалежно від того, чи навчаються вони в закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти".
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання ним чинності.
2. Кабінету Міністрів України вжити заходів для приведення у відповідність із цим Законом підзаконних нормативно-правових актів, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з введенням в дію цього Закону, шляхом:
приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
забезпечення приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
3. Кабінету Міністрів України щороку, починаючи з 2021 року, інформувати Верховну Раду України про стан виконання цього Закону.