До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури було подано низку скарг Вищої школи адвокатури НААУ (далі – ВША НААУ) на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій областей про відмову в порушенні дисциплінарних справ чи закриття дисциплінарних справ відносно адвокатів, які не виконали вимоги з підвищення кваліфікації адвокатів, встановлені Порядком підвищення кваліфікації адвокатів (у редакції 2021 року).
Нагадаю, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 № 640/1859/22, серед іншого, скасовано п. 20 і п. 2 розділу IV «Перехідних положень» Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України від 03.07.2021 №63, які встановлюють вимогу отримання адвокатом саме 10 балів з підвищення кваліфікації за рік та отримання відповідного сертифікату ВША НААУ.
З позиції ВША НААУ, Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024
№ 640/1859/22 набула чинності з дати прийняття, тому не може розповсюджуватися на правовідносини, які мали місце до 10.09.2024. Однак такий висновок ВША НААУ є юридично необгрунтованою з наступних підстав.
По-перше, ВША НААУ хибно розуміє підстави притягнення особи до юридичної відповідальності, а саме – принцип зворотньої дії закону в часі, у випадку якщо такий закон пом’якшує відповідальність особи (ст. 58 Конституції України), на якому грунтуютсья рішення Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій областей.
Так, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 № 640/1859/22, серед іншого, скасовано п. 20 і п. 2 розділу IV «Перехідних положень» Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України від 03.07.2021 №63, які визначають отримання адвокатом саме 10 балів з підвищення кваліфікації за рік та відповідний сертифікат ВША НААУ. Тобто, скасовано бланкетну частину диспозиції правової норми, на яку як на підставу притягнення до відповідальності посилається ВША НААУ.
Зазначене судове рішення на даний час є чинним. Враховуючи те, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законами і Конституцією України (ч. 1 ст. 19 Конституції), і той факт, що резолютивна частина набувшого законної сили судового рішення є обов’язковою для виконання для всіх органів і посадових осіб (ст. 129 Конституції, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), КДКА відповідної області встановлювало відсутність підстав для порушення дисциплінарної справи.
До прикладу, хоча рішення Конституційного Суду України від 26.02.2019 №1-р/2019 (у справі про конституційність ст. 368-2 КК України (незаконне збагачення) набирало чинність з дати його ухвалення (п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ), однак вказане рішення КСУ за ст. 58 Конституції України виступило підставою до закриття всіх кримінальних проваджень за ст. 368-2 КК України, які були порушенні стосовно подій злочину, які мали місце до дати ухвалення відповідного судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» від 27.02.1981 №1 (за наступними змінами та доповненнями): при розгляді заяви… про перегляд судового рішення у зв’язку із скасуванням ….постанови іншого органу необхідно мати на увазі, що скасування такого акта може бути визнано нововиявленою (у даному випадку – новою обставиною) обставиною лише у тому випадку, коли суд обгрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.
У продовження викладеного, відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/1999 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів): «щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього».
В цій частині доводи скарги ВША НААУ по суті підміняють юридичних факт визнання незаконним правового акту на процесуальні положення – дату набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Нехтуючи тим, що скасування (визнання незаконною) диспозиції правової норми, на яку посилається скаржник, має зворотню дію в часі за ст. 58 Конституції України.
По-друге, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» містить перелік повноважень Ради адвокатів України (ч. 4 ст. 55) і безпосередньо не наділяє Раду адвокатів Україниповноваженнями визначати форми та способи підвищення адвокатом свого професійного рівня. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» взагалі не містить положень, які б передбачали існування в правовому полі України Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України.
Блог