Закон щодо спрощення трудового регулювання на час воєнного стану: переваги та недоліки для підприємців і працівників

19 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України 2434-IX (далі - "Закон"), "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність". Закон запропонував досить сміливі, як для українського трудового права, ідеї, які назвав «спрощеним режимом регулювання трудових відносин».

Для кого і як довго буде діяти спрощений режим?

Закон, як і запроваджений ним спрощений режим, буде діяти лише на період воєнного стану. Такий підхід дещо неоднозначний, оскільки Закон вносить зміни до Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП»), Закону України «Про відпустки» та інших законів, а не є окремим нормативно-правовим актом. Загальне враження таке, що Закон готувався як акт, що повинен був діяти без прив'язки до воєнного стану, проте в останній момент його дію було лімітовано. Тому на майбутнє слід буде детально слідкувати за змінами у відповідному законодавстві.

Спрощений режим може застосовуватись лише на добровільних засадах, тобто лише, якщо роботодавець та працівник погодять його застосування.

Такий режим можна буде застосовувати лише у двох випадках:

(1) якщо роботодавець є суб'єктом малого підприємництва (з середньою кількістю працівників за звітний період (календарний рік) до 50 осіб та річним доходом до 10 мільйонів євро) або середнього підприємництва (з середньою кількістю працівників до 250 осіб та річним доходом до 50 мільйонів євро) або

(2) якщо працівник отримуватиме достатньо високу заробітну плату, а саме, понад 8 розмірів мінімальної заробітної плати (станом на серпень 2022 року - 52 000 гривень).

Як оформити спрощений режим і які його переваги?

Суть спрощеного режиму полягає у тому, що працівники та роботодавці, які мають право його застосовувати, укладають трудовий договір (у письмовій або електронній формі), в якому вправі відступати від деяких положень трудового законодавства.

Наприклад, сторони можуть на власний розсуд за взаємною згодою врегулювати питання щодо виникнення трудових відносин, звільнення працівника, системи оплати праці, норм праці, розміру заробітної плати, заохочувальних виплат, норм робочого часу та відпочинку, тривалості щотижневого безперервного відпочинку та інших прав і гарантій трудового характеру.

Видається, що такий вид трудового договору мав би бути привабливим, перш за все, для роботодавців. Разом з тим, Закон прямо говорить про те, що сторони при укладенні трудового договору про спрощене регулювання повинні дотримуватися гарантій щодо мінімальної заробітної плати, нормальної тривалості робочого часу на тиждень, тривалості щотижневого безперервного відпочинку та «інших прав і гарантій», визначених КЗпП. Вочевидь, у такому випадку з питань, які Закон прямо не дозволив врегульовувати трудовим договором, можливість відступу від положень КЗпП буде ризиковою «сірою зоною».