Заборона на зміну місця проживання без дозволу керівника ТЦК та заборона на пересування Україною це різні речі ( справа №727/4556/24)

Законодавством встановлено заборону на зміну місця проживання без дозволу керівника уповноваженого ТЦК, а не заборону на пересування територією України. Про це зазначив Шевченківський районний суд м. Чернівці у рішенні від 31 травня 2024 року по справі №727/4556/24. ( Джерело: Судово -юридичнаа газета )

Обставини справи: Чоловік звернувся до суду з позовом до ТЦК про скасування постанови, якою його було притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 2 ст.210-1 та за ч. 2 ст.210 КУпАП та накладено штраф 4250 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 17.04.2024 чоловік виїхав з місця проживання без дозволу начальника ТЦК, де військовозобов`язаний перебуває на обліку. Своїми діями він порушив вимоги ч. 4 ст.37 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КпАП.

Також 17.04.2024 о 17 год. 10 хв. він відмовився від отримання направлення та проходження ВЛК.

Зі свого боку, чоловік зазначив, що 17.04.2024 його було затримано невстановленими особами у військовій формі та примусово доставлено до ТЦК, де він утримувався майже цілий день. Будь-яких протоколів про його затримання не складалися.

На момент затримання він хворів, що підтверджується консультативним висновком сімейного лікаря від 9.04.2024. Також вказав, що в період з 18.12.2023 по 27.02.2024 проходив курс оздоровчих процедур з діагнозом міофасціальний больовий синдром.

Зазначив, що не змінював своє місце проживання, він перебував у Чернівецькій області у зв`язку із лікуванням. А законодавством встановлено заборону на зміну місця проживання без дозволу керівника ТЦК, а не заборону на пересування територією України.

Зі свого боку, представник ТЦК вказала суду, що абзацом 2 статті 3 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що «свобода пересування» у цьому Законі вживається у такому значенні – право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 4 ст.37 Закону №2232- XII визначено, що у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного ТЦК.

Оскільки позивачу не було надано жодного документа, який би підтверджував його право на виїзд у воєнний час з місця проживання у розумінні ч. 4 ст. 37 Закону №2232- XII, то його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП.

Що вирішив суд