"Он сидел в этом корпусе - это самое старое здание тюрьмы, постройки 1861 года. У нас большой некомплект инспекторов - многие, кто устраивается на работу и отработают здесь смену, сразу увольняются. Психика не выдерживает. Некоторые камеры уже закрыты - там нельзя жить, не хватает света, воздуха. Эта тюрьма не для того, чтобы тут задерживались надолго. Ты здесь или потому, что служишь, или потому что сидишь, но даже если ушел, тюрьма никого никогда не отпускает".
Луценко заходит в тюрьму тем же путем, как вели его в 2010-ом - здесь ничего не меняется уже 150 лет. Кроме меня в тюрьму заходит только съемочная группа ICTV и сотрудник пресс-службы - больше там в камере и не поместилось бы. Тюремный эскорт тоже невелик - один сопровождающий. Все буднично и просто, хотя мы заходим в самую охраняемую часть СИЗО.
Згадайте новину: Глава Минюста Петренко призывает Луценко уволить 400 сотрудников прокуратуры
Луценко не осматривается по сторонам, не позирует, не улыбается, а быстро идет в камеру. Он останавливается только для того, чтобы поздороваться со знакомыми тюремщиками.
Запах тюрьмы - тяжелый, особый запах, это первое впечатление. Хотя воздух свежий, на улице прохладно и все окна открыты. Луценко ведет нас на третий этаж - камера 158 спецблока, где он провел два года. Сейчас здесь никого нет. Двери открыты, и от сквозняка в камере свежо. Полутораметровые стены сохраняют здесь холод и сырость, крохотное окошко, полностью зарешеченное, через которое с трудом пробивается свет, не допускает в камеру солнце. Камера примерно метров 3,5 длиной и метра 2,5 в ширину. Справа и слева нары, у входа небольшая стенка - там находится пробитое в полу "очко" - без унитаза и слива, канализация в 19-ом веке не предусматривалась. Сливать надо самому - так делают во всех камерах корпуса. Крохотный примитивный умывальник, с какой-то пипеткой в виде крана, также очевидно, кое-как сделанный в современное время. Здесь нет света, нет свежего воздуха, нет вентиляции.
Честно сказать, представить, что в таких условиях может находиться человек, а тем долгое время, очень тяжело. Тяжелей только одна мысль - что кто-то живет в таких условиях до сих пор. Это реальная пытка - причем не только психологическая, но и физическая. Ведь Лукьяновка - следственный изолятор. Здесь нет осужденных - человек, который сидит, может быть признан невиновным, может стать жертвой ошибки.
"Тут досі служить багато таких, які працювали тоді, коли я тут сидів. За рідкими виключеннями - нормальні люди. В порушення правил вони зі мною завжди вітались за руку, вітали зі святами. Багато людей залишається людьми навіть тут, у тюрмі. Зі мною в камері було завжди один-два ув'язнених. Сусіди спали на двоповерхових нарах, я на одинарних - бо ось тут висіла відеокамера спостереження, щоб дивитись за мною цілодобово. Коли сусіди лягали, тут було моє місце для прогулянок і внутрішніх дебатів - п'ять кроків вперед, і п'ять назад. Спали всі ногами до дірки - бо каналізації нема, і запах з неї йшов важкий. Тоді нам так добре не провітрювали, і дихати завжди було нічим. Коли виводили на прогулянку в такий самий 9 квадратних метрів бетонний дворик - це було щастя: хоч і через грати, але - небо, і з тих пір я ніколи на вулиці не одягаю капелюха - навіть у дощ та сніг.
Але я не для того вас сюди запросив, щоб розповісти, як мені було важко та що я тут пережив. Справа в тому, що в цих стінах Справедливість - не пустий звук. Я нічого не забув. Ось чому я тут.
Я пам'ятаю, що в цьому блоці колись були камери смертників, звідси тисячі людей вивозили на розстріли або вбивали у підвалах. Тут, в цих камерах сидів Симон Петлюра. Тут сиділи отамани Холодного Яру. Тут сиділи повстанці. Тут сиділи командири УПА. Тут помер Василь Вишиваний Габсбург. Це - фабрика розправ.
Згадайте новину: Юрій Віталійович Луценко став новим генеральним прокурором України
Що мене найбільше вразило? Одного разу мене вели по підземному коридору, і я зустрів людину на милицях, яку теж кудись вели. Це був Іващенко (колишній в.о. міністра оборони, - ред..). І найбільше вразило, що він був у такому стані, що я його тоді не впізнав…
Коли йдеш по підземних коридорах між корпусами - а тут всюди підземні ходи - то здається, що ти йдеш по крові. Цю Бастилію треба знести. Але на місці Лук'янівської тюрми нічого не можна побудувати. На кривавому фундаменті нічого не встоїть.
В ту ніч, коли я усвідомив, що ми живемо все ще в сталінській системі, прикрашеній жовто- синіми прапорами. І тому в день виходу з тюрми я заявив, що через півроку буде Майдан, який має зламати систему. Ось чому я погодився стати Генпрокурором.
Я не став Генпрокурором, щоб комусь помститись. Це правда - з початку тут я думав тільки про помсту, ці думки забирали в мене весь час, з цим було неймовірно важко жити, але одного разу я прочитав мудру Дхаммападу: "Месть разрушает душу глупца так же, как алмаз рвет скалу, породившую его" і вирішив від помсти відмовитись. У мене вкрали 2,5 роки життя, любові, роботи. Я не збираюся витрачати хоч годину на помсту тим діячам.
Помсти не буде. Але це не знімає питання справедливого покарання для тих, хто грабував і вбивав. І для тих, хто робить це зараз".
Згадайте новину: Треба прислухатись: реформувати Генеральну прокуратуру може тільки той, хто ніколи не був прокурором.
Пребывание в СИЗО было недолгим. Лукьяновка - это не аттракцион, и даже понимание, что скоро эти стены можно будет оставить, не возбуждает. Здесь все подавляет и сосредотачивает. Я вспомнил Луценко на посту министра МВД - как он был весел, острил, шутил, сыпал эмоциями, как много слов и обещаний он выдавал. Сейчас, в тюрьме, всего этого не было. А при воспоминании об Иващенко у него заблестели глаза.
После тюрьмы Луценко приглашает проехать в Генеральную прокуратуру. Стол в кабинете полностью заставлен толстыми папками дел.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2025 «Протокол». Всі права захищені.