Які труднощі виникають під час застосування інституту судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі?

Кодексом адміністративного судочинства передбачена можливість судового контролю за виконанням рішення суду. Разом з тим формальний, поверховий підхід законодавця до визначення строків, установлених для звернення особи до суду з відповідною заявою у порядку судового контролю, майже унеможливлює застосування окремих норм на практиці.

Відповідно до ч.9 ст.267 КАС «особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду».

Аналізуйте судовий акт: Ініціювання судового контролю щодо виконання суб'єктом владних повноважень постанови суду може здійснюватись в будь-який час після її оголошення, при цьому нова адміністративна справа судом не порушується (судовий контроль ст. 267 КАС УКраїни)

Кодекс чітко визначає, які відомості повинні міститись у такій заяві. Разом з тим законодавець передбачив, що до неї додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше 7 робочих днів до дня подання заяви до суду.

Читайте статтю: Адміністративна преюдиція

Інший абзац ч.9 ст.267 КАС, що стосується безпосередньо строку подання такої заяви до суду, містить положення, що таку заяву може бути подано протягом 10 днів з дня, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не, пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

Отже, ч.9 ст.267 КАС установлює певні гарантії того, що позивач, на користь якого ухвалено рішення, має можливість вплинути на недобросовісного відповідача, подавши до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такої постанови. Це є окремою, самостійною процедурою, передбаченою адміністративним процесуальним законодавством, на відміну від процедури примусового виконання рішень згідно із законом «Про виконавче провадження».

На перший погляд, законодавець створив достатньо дієвий інструмент для примусу недобросовісного відповідача до виконання рішення суду. Здавалося б, така можливість повинна сприяти остаточному виконанню судових рішень. Однак ситуація у більшості випадків складається не на користь позивача, адже нинішня редакція ч.9 ст.267 КАС, м’яко кажучи, невдала.

Аналізуйте судовий акт: Компенсація за невиконання державою рішення суду протягом трьох місяців негайно стягується судом з Держказначейства України (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі № 804/11/15)

Як вже було зазначено, диспозицією ч.9 ст.267 КАС установлено чіткі вимоги щодо строків подання заяви. Однак каменем спотикання є саме вимога стосовно строків відправлення такої заяви передусім особам, які беруть участь у справі, та, відповідно, строків звернення з нею згодом до суду.