Які права працівника у разі його звільнення у зв’язку зі скороченням?

На жаль, кожен працівник може потрапити у ситуацію коли роботодавець звільняє його у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників, та при цьому порушує приписи законодавства про працю і права працівника.

Що ж потрібно у такому випадку знати працівнику та як йому захистити свої права? Які існують гарантії дотримання прав працівників?

Які позитивні та негативні аспекти такого звільнення для працівника?

Беззаперечним позитивним аспектом для працівника, якого звільняють у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників є те, що роботодавець зобов’язаний повідомити працівника про таке звільнення не пізніш як за два місяці до дати звільнення. Порушення роботодавцем вказаних строків може бути підставою для зміни дати звільнення та донарахування заробітної плати.

Конкретних вимог щодо форми попередження працівника про звільнення законодавством про працю не встановлено. Проте, працівник має пам’ятати, що це зазвичай роботодавець робить у письмовій формі з отриманням розписки працівника про ознайомлення з попередженням. Якщо цього не буде зроблено у письмовій формі, підтвердити факт попередження про звільнення роботодавець не зможе. Але це не означає, що можна просто ухилятися від отримання попередження, оскільки представник роботодавця може скласти акт про відмову працівника від отримання такого попередження і даний акт буде належним підтвердженням факту отримання працівником повідомлення про скорочення.

Особливою гарантією для працівників при скороченні є наявність законодавчих обмежень щодо звільнення окремих категорій працівників.

Законом заборонено звільняти:

1) вагітних жінок;

2) жінок та батьків, які виховують дітей без матері, якщо вони мають дітей віком до 3 років (у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, що визначено у медичному висновку – до 6 років);

3) одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, одиноких батьків (опікунів, піклувальників, прийомних батьків), які виховують таких дітей без матері;

4) працездатних молодих громадян віком від 18 до 28 років, які працюють на першій роботі після строкової служби, навчання і ще не сплинуло 2 роки після їхнього працевлаштування.