Постановка проблеми і актуальність теми. Прийняття змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції після 19.01.2013р. (далі – Закон про банкрутство) зумовило інтенсивне застосування положень ст. ст. 43,44 та розділу IV цього Закону, що регулює продаж майна боржника (банкрута) в провадженні у справі про банкрутство наслідком проведення аукціону (публічних торгів). Вказане викликало чимало різної судової практики, яка не вирішила накопичених проблем щодо розуміння аукціону в процедурах банкротства як публічних торгів та необхідних підстав для визнання результатів аукціону та укладеного за результатами торгів договору купівлі-продажу недійсними. Причиною для цього було недосконалість законодавчого регулювання недійсності результатів аукціону та договору купівлі–продажу у справах про банкрутство.
У сучасній цивілістичній та господарській літературі відсутні сучасні дослідження щодо недійсності результатів аукціону (публічних торгів) у справах про банкрутство, що зумовлює необхідність проведення аналізу застосування результатів недійсності публічних торгів та наслідків недійсності укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу .
Читайте статтю: Придбання заставного майна з публічних торгів. Процедури та ризики
Стаття 651 ЦК України передбачає укладення договору купівлі-продажу за наслідками проведення торгів (аукціону) відповідно до актів цивільного законодавства. Проте процедура укладення договорів у цьому разі є складніша, ніж двостадійна загальна процедура укладення цивільного договору (оферта та акцепт) і становить собою юридичний склад, що полягає у проведенні торгів та укладення за їх результатами договору.
Необхідно акцентувати увагу на те, що за положеннями Закону про банкрутство передбачено дві форми продажу майна неплатоспроможного боржника.
Перша форма – це заміщення активів, коли майно (майнові права, права вимоги, борги за вимогами поточних кредиторів) боржника (чи їх частина) відчужуються для утворення господарського товариства, яке в подальшому провадить підприємницьку діяльність (ст. 34 Закону про банкрутство), а сума, що виручена внаслідок заміщення активів направляється на задоволення вимог кредиторів.
Друга форма – це безпосередній продаж на аукціоні (прилюдних торгах) цілісного майнового комплексу боржника (банкрута) або його частин відповідно до приписів ст.ст. 33, 35, 44, 49-76 Закону про банкрутство, що направлений на задоволення вимог його кредиторів. Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.
Проте, стан невизначеності в предметному регулюванні результатів недійсності публічних торгів (аукціону) створило чимало у судовій практиці проблем щодо підстав такої недійсності. Зокрема, Вищий господарський суд України (далі ВГСУ) при розгляді справи про банкрутство вказав на відсутність правових підстав для визнання недійсним протоколу про проведення аукціону, акту про проведення аукціону та акту про передання права власності на нерухоме майно, оскільки останні, при відсутності договору купівлі-продажу майна на аукціоні, не є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, змін або припинення їх цивільних прав та обов’язків. Проте, при розгляді іншої справи Верховний суд України (далі ВСУ) у своєї правовій позиції звернув увагу на те, що правова природа процедури реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів є правочином (договором) у зв’язку з чим може визнаний недійсним у порядку ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Читайте статтю: Мирова угода чи приховування іншого правочину
У іншому випадку, ВСУ зазначив, що за нормами Закону про банкрутство здійснюється розмежування договору, що укладається за результатами проведення публічних торгів (аукціону) і власне недійсність результатів публічних торгів. Зокрема, про розгляді цивільної справи ВСУ було відмічене, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до договорів купівлі-продажу в зв’язку з чим така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.1-3 та ч.6 ст. 203 ЦК України. Виходячи з змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення прилюдних торгів.
Блог