Судові процеси – це не лише гра аргументів, а й точне балансування між законом та реальністю. Одним із найскладніших аспектів є правильне визначення відповідача у справі. Уявіть собі ситуацію: позивач звертається до суду, переконаний, що саме ця особа має відповідати за його вимоги. Однак у ході розгляду справи виявляється, що відповідач неналежний, і суд змушений ухвалювати рішення про його заміну. Чи це означає програш? Чи можна уникнути таких ситуацій? Розберімося детальніше.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження (або до початку першого судового засідання у спрощеному провадженні) залучити співвідповідача чи замінити неналежного відповідача.
Тлумачення цієї статті дає зрозуміти, що:
Належний відповідач – це особа, яка дійсно повинна відповідати за позовними вимогами.
Неналежний відповідач – це особа, яку помилково притягнуто до відповідальності, тоді як обов’язок виконати вимоги позивача покладений на іншу особу.
Судова практика підтверджує, що заміна неналежного відповідача не є причиною для відмови у відкритті провадження. Це єдина можлива корекція помилки позивача без втрати справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що пред’явлення позову до неналежного відповідача не призводить до автоматичної відмови в позові, а потребує корекції відповідно до норм ЦПК. Іншими словами, суд не просто "відкидає" позов, а надає механізм його виправлення.
Аналогічна позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року (справа № 201/16327/16-ц), де зазначено, що заміна неналежного відповідача – це частина судового процесу, яка спрямована на забезпечення правильного розгляду справи по суті.
Юридична практика знає чимало випадків, коли суди скасовують рішення, оскільки позов був поданий до неналежного відповідача. Це відбувається через те, що поняття "сторона у спорі" не завжди збігається з поняттям "сторона у процесі". Верховний Суд у справі № 907/825/22 виніс рішення, що знову загострило цю проблему та привернуло увагу правників до необхідності правильного визначення суб’єктного складу спору.
У загальному розумінні сторонами у процесі є позивач і відповідач – ті суб’єкти, які беруть участь у судовому розгляді та між якими відбувається з’ясування прав та обов’язків. Однак у багатьох випадках реальний спір може виникати між іншими особами – тими, хто фактично є носієм прав і обов’язків за спірними правовідносинами.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2025 «Протокол». Всі права захищені.