Вибори в Україні можливі мінімум через 6 місяців після завершення воєнного стану — ЦВК

Вибори в Україні можуть бути мінімум через 6 місяців після завершення дії воєнного стану. Це зауважила в ефірі Українського Радіо членкиня Центрвиборчкому України Вікторія Глущенко. Вона повідомила, що нині за кордоном є лише 102 виборчі дільниці для громадян України. Наявний потенціал МЗС дозволяє відкрити ще 100. Але їх потрібно близько тисячі. Водночас, щоб забезпечити формування виборчих списків за вимогами закону, слід вирішувати питання цензу осілості для громадян, які виїхали за кордон, зазначає Глущенко. А виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький розповів, що стабільно близько 70% українців виступають проти виборів під час війни. Серед них навіть ті, хто не довіряє президенту, констатує соціолог.

Портрет виборця в Україні

Ворог активно використовує тему виборів в Україні, попри те, що беззаперечним залишається факт про неможливість їхнього проведення під час воєнного стану. Чи змінюється під час війни портрет виборця?

Антон Грушецький: Це комплексне питання. Насамперед, воно стосується пережитого досвіду війни. І українці в Україні, і біженці за кордоном пережили війну. Але кут зору, під яким ми бачимо війну, різний. Відповідно, цей досвід формує соціальний вимір і соціальні відмінності серед населення. Хтось перебуває в окопах, хтось є членом родини військовослужбовця зі своїм комплексом проблем, хтось представляє цивільне населення міста, яке обстрілюється, хтось втратив все і виїхав за кордон. Різні виміри породжують різні проблеми, які стоять перед людьми. Якщо ми говоримо саме про демографію, безумовно, можна сказати, що серед українців в Україні стало менше жінок і дітей. Серед біженців за кордоном переважно представлені жінки і діти. Але основне – це той соціальний вимір, як ми переживаємо війну. І який порядок денний ми формуємо. Нині порядок денний для всіх – це безпека. Але після війни порядок денний зміниться. Тому що буде запит на соціальну і соціально-економічну відбудову.

Коли ми говоримо про вплив війни з точки зору політичного вибору, може скластися враження, що зараз людям не до цього. Якщо говорити про портрет виборця, враховуючи ті виклики, які перед людьми стоять сьогодні з точки зору виживання, як він зміниться після війни?

Вікторія Глущенко: Для органу адміністрування виборів – Центральної виборчої комісії – портрет виборця – це дещо інша категорія. Для нас це, як правило, та група осіб, яким ми повинні забезпечити можливості для їхнього волевиявлення. До війни у нас були питання з ВПО, і їм була надана можливість змінювати свою виборчу адресу, щоб вони могли реалізувати своє право голосу. Зараз для нас портрет виборця більш багатогранний. Тому що, з огляду на міграційні процеси, в Україні і за її межами гостро постане проблема можливості реалізації виборцями, які за кордоном, свого права голосу. Як активного, так і пасивного. Так само нині дуже велика кількість внутрішньо переміщених осіб. За окремими даними, вона сягає 8 мільйонів громадян. Надати можливість їм реалізувати своє право голосу – це основний виклик і завдання ЦВК. Проблем дуже багато. Нам важливо знайти цих виборців, достукатися до них, щоб вони так само заявили про себе. Для цього ми плануємо активно впроваджувати реєстрацію виборців. Щоб вони самі хотіли брати активну участь у повоєнному житті України шляхом виборів. Тому що ми розуміємо, що більшого і кращого способу залучити їх до повоєнного життя України, ніж вибори, напевно не буде.

Від закладеного зараз контексту залежатиме організація повоєнних виборів

Як корелюється організація післявоєнних виборів із тим рішенням, які ухвалюють українці за кордоном – повертатися чи ні? Наскільки це ускладнює процес організації виборів?

Вікторія Глущенко: З початком повномасштабного вторгнення всі опитування, які проводилися, показували яскраве бажання українців повернутися додому. На жаль, всі опитування, які я бачила впродовж останнього часу, демонструють, що кількість громадян, які захочуть повернутися, зменшується. І це вкрай негативне явище, адже ми втрачаємо освічене населення, яке стане надбанням європейської спільноти. Тому вже зараз потрібно створювати дієві механізми для повернення нашого населення в Україну. Від того, який контекст ми будемо закладати зараз, залежатиме, як ми будемо організовувати повоєнні вибори. Нам доведеться створювати багато додаткових виборчих дільниць за кордоном. Це, насамперед, Польща, Німеччина, Іспанія, Італія, США, Канада, Чехія, де найбільше зосереджено наших виборців.

Антон Грушецький: В одному з наших опитувань українців в Польщі, Чехії та Німеччині, проведеному в квітні, лише близько половини респондентів можна було класифікувати, як тих, хто за певних умов готовий повертатися в Україну. Фактично показник буде ще нижчий. Адже запитання звучало так: як би зараз були парламентські вибори, чи брали б ви в них участь? Лише третина респондентів відповіли, що готові були б на них голосувати. І це яскравий показник, що багато людей інтегруються і залишаються там. Основна умова для повернення у більшості опитаних – це безпека. Також важливою є наявність місця для проживання. Багато біженців за кордоном переїхали із зони бойових дій або з окупованих територій. Велике питання, де їм проживати в Україні. І третій фактор – це робота. Найближчим часом у України будуть дуже обмежені можливості забезпечити ці вимоги. Тому потрібно розуміти, що більшість біженців поки будуть залишатися за кордоном.

Питання номер один для тих, хто в Україні – це завершення війни. Причому українці виступають проти миру на будь-яких умовах. Вони хочуть миру тільки на прийнятних для себе умовах. Далі – наші соціально-побутові речі, серед яких боротьба з корупцією, яка сприймається, як покращення соціально-економічного стану; відчуття, що країна трансформується, реформується. Поки що більшість українців оптимістично дивляться в майбутнє, очікують, що через 5-10 років Україна буде членом Європейського союзу. Вони хочуть бачити, що Україна рухається до цієї точки. Тоді вони відчуватимуть задоволення. І на це є запит.