Ухвала КЦС ВП від 26.07.2020 року у справі №759/4816/20

Ухвала

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 759/4816/20

провадження № 61-9917ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня

2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою

ОСОБА_1 про встановлення факту порушення права власності на нерухоме майно неправосудними судовими рішеннями. Роз'яснено заявнику, що законом чітко визначено порядок оскарження судових рішень.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про визначення підсудності залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявник просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року, посилаючись на порушення судами норм Конституції України, Закону України "Про судовий збір"

і процесуального права, а також обмеження його права на доступ до суду. Також заявник просить суд касаційної інстанції розглянути його заяву про визначення підсудності відповідно до статті 22 ЦПК України.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарженняухвали Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 рокунеобхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції виникає лише після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року про відмову у відкритті провадження не переглядалася по суті в апеляційному порядку, вона не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує також ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року.

Статтею 356 ЦПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно із частиною 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частиною 2 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Виходячи зі змісту статей 185, 357 ЦПК України, у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року залишено без руху, з підстав невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК України, зокрема, у зв'язку з несплатою заявником судового збору за подання апеляційної скарги

у розмірі 420,40 грн.

У червні 2020 року на виконання вимог вказаної вище ухвали, заявник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначив, що апеляційна скарга відповідає всім вимогам ЦПК України, пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та статті 34 Конституції України.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд встановив, що станом на 02 липня 2020 року, отримавши копію ухвали суду апеляційної інстанції від 22 червня 2020 року, заявник у встановлений судом строк вимоги зазначеної ухвали не виконав, судовий збір не сплатив, недоліки апеляційної скарги не усунув. Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що заявник не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки заява про встановлення факту, що має юридичне значення (порушення права власності на нерухоме майно неправосудними рішеннями), подана ним не у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Таким чином, апеляційний суд, вірно застосувавши положення

статті 185, 356, 357 ЦПК України, а також Закону України "Про судовий збір" дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення, а є незгодою заявника з його змістом.

При цьому, Верховний Суд враховує, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 185, 356, 357 ЦПК України, Закону України "Про судовий збір" є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року є необґрунтованою,

а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Подана до Київського апеляційного суду заява ОСОБА_1 про визначення підсудності цієї справи іноземному суду на підставі

статті 22 ЦПК України не може бути розглянута, оскільки суд касаційної інстанції не наділений відповідними процесуальними повноваженнями. До того ж вказана заява була залишена судом апеляційної інстанції без задоволення. За змістом статті 22 ЦПК України спір, який відноситься до юрисдикції загального суду, може бути переданий на вирішення суду іншої держави за угодою сторін у випадках, встановлених законом або міжнародним договором.

Керуючись частинами 2 , 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва

від 19 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду

від 02 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович