Ухвала КЦС ВП від 21.01.2020 року у справі №610/2859/17

Ухвала

21 січня 2020 року

місто Київ

справа № 610/2859/17

провадження № 61-1042ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 23 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", третя особа - тимчасово виконуючий обов'язки президента Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" ОСОБА_2, про недостовірність наказу та наявність посади на момент звільнення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання наказу від 30 грудня 2013 року № 474 Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз ") "Про затвердження змін до штатних розписів" недостовірним; визнання наявності посади водія Шебелинського цеху технологічного зв'язку Управління "Укргазтехзв'язок" на момент звільнення позивача 26 березня 2014 року.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 23 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що питання щодо законності звільнення позивача з роботи було предметом розгляду у інших цивільних справах, зокрема рішеннями Балаклійського районного суду Харківської області, залишеними без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено у задоволені позовів ОСОБА_1, зокрема про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди; визнання незаконним наказу від 30 грудня 2013 року № 474 та його скасування. Зазначеними судовими рішеннями встановлена законність наказу від 30 грудня 2013 року № 474, а тому й факт законності цього наказу доведенню не підлягає. Також враховано, що основною підставою для звернення до суду із зазначеним позовом є визнання звільнення позивача незаконним, що було предметом розгляду у інших цивільних справах за його позовами.

09 січня 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом спору у справі є вирішення вимог про визнання наказу від 30 грудня 2013 року № 474 ПАТ "Укртрансгаз" "Про затвердження змін до штатних розписів" недостовірним; визнання наявності посади водія Шебелинського цеху технологічного зв'язку Управління "Укргазтехзв'язок" на момент звільнення позивача 26 березня 2014 року. Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

У касаційній скарзі не обґрунтовується наявність умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який визнав за доцільне державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 23 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", третя особа - тимчасово виконуючий обов'язки Президента Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" ОСОБА_2, про недостовірність наказу та наявність посади на момент звільнення, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний