Ухвала КЦС ВП від 19.08.2021 року у справі №666/4778/15-ц

Ухвала

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 666/4778/15-ц

провадження № 61-13680ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом переносу лівої межі земельної ділянки АДРЕСА_1 на 0,3 м в сторону земельної ділянки відповідача, а праву межу ділянки АДРЕСА_1 перенести на 0,1 м в сторону земельної ділянки відповідача; зобов'язати відповідача самовільно збудовану вигрібну яму під туалетом, яка збудована на відстані 0,56 м від межі земельної ділянки АДРЕСА_1 та не відповідає будівельно-технічним нормам (мінімальна відстань 1,0 м) та санітарним нормам, знести; стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в сумі 420,00 грн, витрати, понесені на сплату за проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 4 125,00 грн, моральну шкоду в сумі 8
165,00 грн, витрати, понесені на поштові відправлення відповідачу, в загальній сумі 105,50 грн; витрати, понесені позивачем на лікування 1 032,00 грн; витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн та за адвокатський запит в сумі 320,00
грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 452 кв м. по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_4. Між земельними ділянками були встановлені межі, проте відповідач на межі вирив вигрібну яму та встановив туалет. Після заміни стелажів в погребі позивача, нею було пробито дірку в стіні погребу в результаті чого відчувається неприємний запах з вигрібної ями відповідача. Крім цього, відповідач викопав металеву трубу позивача та продовжив свій паркан на 30 см в бік позивача. З іншого боку відповідач зайняв 10 см земельної ділянки позивача та своїми неправомірними діями щодо встановлення паркану зайняв 4,75 кв м. земельної ділянки позивача.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 березня 2021 року відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом переносу лівої межі земельної ділянки АДРЕСА_1 на 0,3 м в сторону земельної ділянки відповідача, а праву межу ділянки АДРЕСА_1 перенести на 0,1 м в сторону земельної ділянки відповідача.

В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

11 серпня 2021 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової та моральної шкоди.

Отже, зазначена справа є справою незначної складності, не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справою, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової та моральної шкоди.

Копію ухвали, разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат