Ухвала КЦС ВП від 16.09.2020 року у справі №295/13300/19

Ухвала

Іменем України

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 295/13300/19

провадження № 61-12329ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний сервіс" - адвоката Красовського Володимира Миколайовича на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажне господарство" до ОСОБА_1, державного реєстратора Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирського району Назімової Катерини Сергіївни, третя особа - ОСОБА_2, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний сервіс" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажне господарство" - адвоката Красовського Володимира Миколайовича про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний сервіс" (далі - ТОВ "Технічний сервіс") і Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажне господарство" (далі - ТОВ "Вантажне господарство") звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, державного реєстратора Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирського району (далі - Державний реєстратор) Назімової К. С., третя особа - ОСОБА_2, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

29 січня 2020 року представник ТОВ "Технічний сервіс" і ТОВ "Вантажне господарство" - адвокат Красовський В. М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що після відкриття провадження у справі йому стало відомо, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:06:022:0038 площею 0,9274 га, яка перебувала у власності ОСОБА_1, була відчужена на користь сторонньої особи - ОСОБА_3. Тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Враховуючи наведене, представник позивачів - адвокат Красовський В. М. просив накласти арешт шляхом заборони відчуження нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 1810136600:06:022:0038, площею 0,9274 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1887878218101.

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 30 січня 2020 року заву представника ТОВ "Технічний сервіс" і ТОВ "Вантажне господарство" - адвоката Красовського В. М. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт шляхом заборони відчуження нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 1810136600:06:022:0038, площею 0,9274 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1887878218101.

Задовольняючи заяву представника ТОВ "Технічний сервіс" і ТОВ "Вантажне господарство" - адвоката Красовського В. М. про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що доводи заяви та матеріали справи свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі дії спрямовані на забезпечення прав сторони у спорі, запобіганню негативних наслідків, можливому забезпеченню виконання рішення суду в майбутньому, тому з урахуванням співмірності заходів забезпечення і заявлених вимог та наданих на підтвердження доказів заява підлягає задоволенню.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 30 січня 2020 року і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви представника ТОВ "Технічний сервіс" і ТОВ "Вантажне господарство" - адвоката Красовського В. М. про забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду і відмовляючи в задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову, апеляційний суд виходив з того, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, яким чином невжиття заходів забезпечення щодо земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, може ускладнити чи зробити неможливим володіння позивачами нерухомим майном, розташованим по АДРЕСА_2. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

13 серпня 2020 року представник ТОВ "Технічний сервіс" - адвокат Красовський В.

М. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 30 січня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дав належної оцінки фактичним обставинам щодо вчинення відповідачами дій, спрямованих на ускладнення реального виконання рішення суду у разі задоволення позову, незважаючи на те, що такі обставини були підтверджені належними та достатніми доказами, а тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову. Крім того, висновки апеляційного суду по суті вирішеної заяви суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17, від 05 травня 2020 року у справі № 504/325/18-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 646/1489/19, від 23 липня 2020 року у справі № 607/14258/19-ц. Натомість, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення та дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову в цій справі.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 150 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали місцевого суду, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ "Технічний сервіс" і ТОВ "Вантажне господарство" є власниками нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 23 липня 2019 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером undefined площею 0,9274 га за адресою: АДРЕСА_1.

Встановивши, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення щодо земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, може ускладнити чи зробити неможливим володіння позивачами нерухомим майном, розташованим по АДРЕСА_2, апеляційний суд дійшов правильного висновку про передчасність вжиття заходів забезпечення позову місцевим судом.

Заявник не навів аргументів і не надав доказів на спростування висновків апеляційного суду про відсутність у поданій ним до суду першої інстанції заяві про забезпечення позову належного обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення щодо земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, може ускладнити чи зробити неможливим володіння позивачами нерухомим майном, розташованим по АДРЕСА_2.

Відповідно до частин 1 -4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 -4 статті 12 ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду по суті вирішеної заяви суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17, від 05 травня 2020 року у справі № 504/325/18-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 646/1489/19, від 23 липня 2020 року у справі № 607/14258/19-ц, не заслуговують на увагу, оскільки викладені у наведених судових рішеннях Верховного Суду правові висновки, на які посилається заявник, стосуються загального розуміння призначення інституту забезпечення позову та його застосування. Висновки апеляційного суду в цій справі не суперечать таким висновкам. Так, у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 зазначено: "В кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду необхідно встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника". Тобто відмова апеляційного суду в задоволенні заяви про забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю обставин, якими обґрунтована така заява, не може свідчити про те, що суд не врахував загальних правових висновків щодо інституту забезпечення позову, сформованих Верховним Судом.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії").

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання представника ТОВ "Технічний сервіс" - адвоката Красовського В. М. про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний сервіс" - адвоката Красовського Володимира Миколайовича на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажне господарство" до ОСОБА_1, державного реєстратора Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирського району Назімової Катерини Сергіївни, третя особа - ОСОБА_2, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний сервіс" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажне господарство" - адвоката Красовського Володимира Миколайовича про забезпечення позову.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко М. Ю. Тітов