Ухвала КЦС ВП від 15.07.2020 року у справі №711/2407/19

Ухвала

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 711/2407/19

провадження № 61-9804ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, яким просив стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь моральну (немайнову) шкоду в сумі, яка буде визначена за наслідками судового розгляду, ураховуючи характер правовідносин сторін, обставини справи та засади розумності і справедливості.

Розмір цієї шкоди не може бути меншим за 219 992,60 грн (як величина середнього заробітку позивача за час порушення його трудових прав).

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він згідно наказу № 90/ОС від 16 серпня 2000 року був призначений на посаду начальника Тальнівського РВ ПФУ, а наказом № 34/ОС від 24 травня 2002 року з 24 травня 2002 року був призначений на посаду начальника управління ПФУ в Тальнівському районі. 31 березня 2017 року він був звільнений із займаної посади у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 ЗУ "Про державну службу".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 823/653/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду, ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника управління ПФУ в Тальнівському районі з 03 квітня 2017 року. Рішення в частині поновлення його на посаді з 03 квітня 2017 року допущено до негайного виконання. Фактичне поновлення на посаді відбулося 05 травня 2018 року.

Так як рішенням суду він мав бути поновленим на роботі негайно, тобто з 03 квітня 2017 року, але відповідач фактично поновив його і звільнив в один день - 05 травня 2018 року, за вищезазначений період повних розрахунків по оплаті праці не проведено.

Позивач оскаржив повторне звільнення від 05 травня 2018 року (судова справа № 826/7878/18 Окружного адміністративного суду міста Києва).

Також 06 березня 2017 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Черкаській області про визнання протиправною відмову начальника ГУ ПФУ в Черкаській області Зінник С. М. у погодженні виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, передбаченої статтею 57 ЗУ "Про державну службу"; зобов'язання прийняти рішення та вчинити дії пов'язані із погодженням та виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року позов задоволено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року залишена без змін. Указані рішення судів залишено в силі постановою ВС від 08 листопада 2018 року у справі № 823/351/17.

Враховуючи, що відповідач не мав наміру добровільно виконувати рішення суду, що набрало законної сили, позивач був змушений звертатися за примусовим виконанням. 20 березня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Горбатюк В. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 823/351/17 від 23 жовтня 2017 року Черкаського окружного адміністративного суду про зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області прийняти рішення та вчинити дії пов'язані із погодженням та виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1. Державним виконавцем надано боржнику 10 робочих днів для виконання. Того ж дня відповідну постанову направлено для виконання ГУ ПФУ в Черкаській області та стягувачу для відома.

Станом на 12 квітня 2018 року рішення суду не виконано, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн та попереджено боржника про кримінальну відповідальність. Станом на 17 серпня 2018 року рішення суду не виконано, виконати рішення без участі боржника неможливо.

У зв'язку з тим, що посадові особи ГУ ПФУ в Черкаській області ухилялися від виконання рішення суду, на підставі статей 75,76 ЗУ "Про виконавче провадження" та статті 382 КК України відділ примусового виконання рішень ГТУЮ в Черкаській області направив до Черкаського ВП ГУМП в Черкаській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Постановою від 17 серпня 2018 року виконавче провадження закінчено. Належні позивачу кошти він отримав лише 29 грудня 2018 року.

Вказує, що предметом спору в цій справі є стягнення моральної шкоди, пов'язаної з протиправними діями посадових осіб керівників системи органів ПФУ, в зв'язку з невчасною виплатою належної йому заробітної плати. Моральна шкода, завдана йому відповідачем, підлягає відшкодуванню на підставі статті 237-1 КЗпП України в грошовій формі у зв'язку з встановленням судом факту порушення трудового законодавства, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагало від нього (позивача) додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та забезпечення родини, що було досить важко зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти. Внаслідок незаконних дій відповідача він зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Через погане самопочуття він був вимушений неодноразово звертатися до медичних закладів, а саме до Тальнівської районної центральної лікарні, що підтверджується копією медичної картки.

З метою встановлення можливої суми моральної (немайнової) шкоди ураховуючи характер правовідносин сторін, обставини справи та засади розумності і справедливості вважає, що суду слід врахувати наявність вимог статей 116, 117 КЗпП України.

Внаслідок невчасного виконання судового рішення у справі № 823/351/17 відповідач при звільненні позивача 05 травня 2018 року не виплатив йому всі належні суми, отже має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи обставини даної справи, вважає, що слід застосувати розрахунок середньомісячного заробітку згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100. Відповідно до вимог КЗпП відповідач мав би сплатити позивачу за затримку в розрахунках по оплаті праці при звільненні з квітня 2017 року по грудень 2018 року 219 992,60 грн. Суд у цій справі при встановлені можливої суми моральної (немайнової) шкоди має врахувати наведені розрахунки. Сума моральної шкоди має бути не меншою від тої, що наведена в цих розрахунках.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу - задоволено частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в Черкаській області та до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в Черкаській області та до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в Черкаській області на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

У решті позовні вимоги у справі - залишено без задоволення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

30 червня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у вказаній вище справі, в якій просило скасувати оскаржувану постанову, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення моральної шкоди, яка не може бути меншею за 219 992,60 грн.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська