Ухвала КЦС ВП від 15.01.2021 року у справі №761/2048/19

Ухвала

14 січня 2021 року

м. Київ

справа № 761/2048/19

провадження № 61-19621ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова Компанія "Оранта", ОСОБА_3, товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова Компанія "Оранта" (далі - ПАТ "НАСК "Оранта"), ОСОБА_3, товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - ТДВ "СТ "Домінанта"), та просив стягнути: з ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди в розмірі 19 818,00
грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, витрати на проведення оцінки в розмірі 700,00 грн. ; з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 8 555,88 грн;

з ОСОБА_3 франшизу в розмірі 1 000,00 грн, майнову шкоду в розмірі

3 694,15 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, витрати на проведення оцінки у розмірі 700,00 грн; з ТДВ "СТ "Домінанта" страхове відшкодування в розмірі 16 123,85 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "НАСК "ОРАНТА ", ОСОБА_3, ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА" про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1 000,00 грн та судовий збір в сумі 20,44 грн.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТДВ "СТ "Домінанта",

ПАТ "НАСК "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "НАСК "Оранта", ОСОБА_3, ТДВ "СТ "Домінанта" про стягнення страхового відшкодування, матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в частині відмови у задоволенні позовних вимог

до ТДВ "СТ "Домінанта" у розмірі страхового відшкодування 7 567,97 грн

та судового збору - 314 грн, до ОСОБА_3 - у частині відмови

у відшкодуванні судового збору в розмірі 187,56 грн, скасовано та ухвалено в цій частині справи нове судове рішення про їх задоволення.

Стягнуто з ТДВ "СТ "Домінанта" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 7 567,97 грн та судовий збір - 314,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 187,56 грн.

У решті рішення залишено без змін.

31 грудня 2020 року до Верховного Судузасобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

вцивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є вимоги майнового характеру, що в сумі складають 58
591,88 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 210 200,00 грн.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на підпункти "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України та вказує, що: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: особливості визначення вартості матеріального збитку та встановлення обмеженого кола доказів визначення розміру страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Однак, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін

і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Враховуючи, що ціна позову становить 58 591,88 грн, доводи заявника щодо виняткового значення справи не є достатньо обґрунтованими.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною

та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова Компанія "Оранта", ОСОБА_3, товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник