Ухвала КЦС ВП від 13.08.2019 року у справі №331/8665/17

Ухвала

13 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 331/8665/17

провадження № 61-14918ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зелінської Ольги Сергіївни, на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАЛ ТРЕВЕЛ", фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, стягнення збитку за невиконання договору на туристичне обслуговування,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "КОРАЛ ТРЕВЕЛ", фізичної особи-підприємця Жеглової Олени Анатоліївни (далі - ФОП ОСОБА_3.) про захист прав споживача, стягнення збитку за невиконання договору на туристичне обслуговування.

Позовна заява мотивована тим, що 13 вересня 2017 року між нею та турагентом ФОП ОСОБА_3 було укладено договір № 34 на туристичне обслуговування, відповідно до умов якого, турагент, діючи від імені та за дорученням туроператора ТОВ "КОРАЛ ТРЕВЕЛ" на підставі агентського договору від 02 січня 2012 року № 162/2012, згідно із заявкою туриста на туристичне обслуговування та договором, за встановлену в договорі плату, зобов'язалася забезпечити надання туристу й особам, що слідують з ним, комплексу туристичних послуг, а турист зобов'язалася на умовах даного договору прийняти і оплатити дані послуги.

Зазначала, що відповідно до умов договору на туристичне обслуговування вона придбала комплекс туристичних послуг для себе та ОСОБА_4, ОСОБА_5, а саме туристичну подорож до Єгипту. Вартість зазначених послуг склала 29 194 грн.

04 жовтня 2017 року її чоловіку ОСОБА_4 було відмовлено у реєстрації та перельоті у зв'язку з тим, що термін дії його паспорту закінчується 26 лютого 2018 року, тобто менш ніж за 6 місяців до перетину кордону з Єгиптом.

Вважала, що надавала турагенту та туроператору паспорти для виїзду закордон, проте останні не довели до її відома про неможливість вильоту закордон у разі пред'явлення паспорта, строк дії якого становить менше 180 днів з дня закінчення туру.

Вказувала, що ФОП ОСОБА_3 на її вимогу було повернуто суму комісії, отриманої за продаж туру у розмірі 1 247,38 грн.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з відповідачів ТОВ "КОРАЛ ТРЕВЕЛ" та ФОП ОСОБА_3 на її користь матеріальні збитки у розмірі 27
946,62 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ "КОРАЛ ТРЕВЕЛ" та ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 27 946,62 грн.

Стягнуто з ТОВ "КОРАЛ ТРЕВЕЛ" та ФОП ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави у розмірі 352,40 грн з кожного.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 рокуапеляційні скарги ТОВ "КОРАЛ ТРЕВЕЛ" та ФОП ОСОБА_3. задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Зелінської О. С. на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити у силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 27 946,62 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною на підставі вимог закону.

Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Зелінська О. С. подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зелінської Ольги Сергіївни, на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАЛ ТРЕВЕЛ", фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, стягнення збитку за невиконання договору на туристичне обслуговуваннявідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець