Ухвала КЦС ВП від 05.05.2020 року у справі №752/25444/18

Ухвала

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 752/25444/18

провадження № 61-6867св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у складі колегії суддів: Мазурик О.

Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

(далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення пені та захист прав споживача.

Позовна заява мотивована тим, що сторони уклали договори депозитного вкладу від 31 серпня 2007 року, від 16 вересня 2009 року, від 14 березня

2011 року, від 13 травня 2011 року, від 13 травня 2011 року, від 20 січня

2012 року, від 23 травня 2012 року, на виконання яких позивач внесла на строкові депозитні рахунки, відкриті у відповідача, грошові кошти у розмірах 50 000 євро, 149 598,18 євро, 12 294 дол. США, 50 000 дол. США,

50 000 дол. США, 50 000 дол. США та 300 000 дол. США, відповідно.

Відповідно до пункту 16 вказаних договорів сторони мають право достроково розірвати договір, з урахуванням чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору.

До 2017 року позивач не порушувала питання про розірвання

зазначених вище договорів, тому ці правочини автоматично пролонгувались.

На початку 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Публічного

акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі -

ПАТ КБ "ПриватБанк "), назву якого змінено на АТ КБ "ПриватБанк",

з вимогами про повернення коштів за депозитними договорами, проте банк вказані вимоги безпідставно залишив без задоволення, кошти вкладнику не повернув.

Вказувала, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва

від 13 вересня 2017 року у справі № 752/11889/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року, стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами депозитних вкладів від 31 серпня 2007 року, від 16 вересня

2009 року, від 14 березня 2011 року, від 13 травня 2011 року, від 13 травня 2011 року, від 20 січня 2012 року, від 23 травня 2012 року на загальну суму 399
857,02 євро, що станом на 14 березня 2017 року становить

11 467 899,30 грн, та 746 608,62 дол. США, що станом на 14 березня

2017 року становить 20 076 305,80 грн, а також пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 231 500,98 грн.

Проте, не зважаючи на прийняття вказаного рішення, яке набрало законної сили, банк продовжував ухилятись від виконання покладених на нього обов'язків з повернення депозитів. Фактично, судове рішення було виконане банком лише 07 лютого 2018 року. Зазначала, що вона має право на стягнення процентів та пені за невчасне виконання зобов'язань за вищевказаними правочинами.

На підставі викладеного, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" проценти за договорами банківського вкладу в розмірі 9 439,50 дол. США та 31 588,50 дол. США,

пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до

статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" - 16 391 401,95 грн

і три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - 442 241,47 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 листопада

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за договорами банківського вкладу в розмірі 219,22 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 18 листопада 2019 року становить 5 857,56
грн, та 3 305,64 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18 листопада 2019 року становить 80 062,60 грн; пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" - 167 796,29 грн і три проценти річних - 4 981 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18 листопада 2019 року становить 120 639,82 грн, та 1 807 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 18 листопада 2019 року становить 48 283,04 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що період, за який необхідно нараховувати неустойку, слід обраховувати з 12 вересня 2017 року

по 06 лютого 2018 року, тому позовні вимоги про стягнення пені на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів"

та трьох процентів річних з підстав, передбачених статтею 625 ЦК України, підлягають частковому задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року

в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та трьох процентів річних скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі

16 391 401,95 грн і три проценти річних - 442 241,47 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що період, за який необхідно нараховувати пеню та три проценти річних, слід обраховувати з 12 вересня 2017 року. Так, ОСОБА_1 14 березня 2017 року звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк"

з вимогою про повернення грошових коштів за депозитами. 07 лютого

2018 року, шляхом перерахування банком грошових коштів на рахунки ОСОБА_1, останній повернуто депозитні вклади, тобто майже через рік після звернення вкладника з відповідною вимогою про повернення коштів. Отже, вказане свідчить про те, що з 15 березня 2017 року (наступний день після подання позивачем вимоги про повернення депозитів) банк допустив прострочення виконання зобов'язань за договорами, що полягало

у несвоєчасному поверненні депозиту та невиплаті відсотків за депозитом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою звернення до суду касаційної інстанції АТ КБ "ПриватБанк" зазначає пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17 (провадження № 61-9759св19), від 12 лютого 2020 у справі № 757/42043/18-ц (провадження № 61-8130св19), від 20 грудня 2019 року

у справі № 757/18977/18-ц (провадження № 61-19786св19).

Також банк вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення

для правильного вирішення справи, посилаючись на те, що суд не надав

належної оцінки доказам та не встановив їх допустимість і достовірність

(пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи позовні вимоги

в частині стягнення пені, апеляційний суд не врахував, що відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, апеляційний суд не врахував період прострочення виконання зобов'язання, зокрема тривалість часу виконання судового рішення про стягнення банківського вкладу, відсотків та пені, а саме, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі № 752/11889/17 виконано банком у повному обсязі 07 лютого 2018 року.

Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою факт укладення договору в Автономній Республіці Крим та припинення на вказаній території діяльності не з вини відповідача, ступінь можливого зменшення пені, яка буде пропорційною, розумною та справедливою та при цьому не порушувати права позивача на отримання передбачених законодавством штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по своєчасному поверненню банківського вкладу.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

У зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2, на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року призначено

повторний автоматизований розподіл судової справи та справу призначено

судді-доповідачу Фаловській І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 320/5115/17 за позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до

ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу № 320/5115/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зауважив про необхідність відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня

2019 року у справі № 761/26293/16-ц, а також про те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 19 серпня 2020 року у справі № 320/5115/17 зазначила, зокрема, що застосований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц спосіб визначення обсягу відповідальності банку за порушення зобов'язання у вигляді сплати пені

в розмірі трьох відсотків від суми утримуваних банком коштів за кожен

день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до

дня фактичної видачі не лише не відповідає положенням частини п'ятої

статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а й порушує засади справедливості, добросовісності, розумності та створює суттєві ризики стабільності функціонування банківської системи держави і можливості незаконного збагачення значної кількості осіб - споживачів банківських послуг.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від

висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові

від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, щодо застосування

у подібних правовідносинах частини 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року прийнято до розгляду справу № 320/5115/17.

Справу призначено до розгляду на 06 жовтня 2020 року та її розгляд перенесено на 28 вересня 2021 року.

Крім того, ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 761/16124/15-ц за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення заборгованості, захист прав споживача фінансових послуг.

Ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року мотивована тим, що ухвалити судове рішення

у справі № 761/16124/15-ц без відступу від правової позиції, викладеної

у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16 та від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16,

є неможливим, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Також Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав, що без уточнення правового висновку щодо застосування

норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня

2018 року у справі № 201/17457/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 761/24140/15-ц, а також постановах Верховного Суду України

від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16 та від 28 вересня 2016 року

у справі № 6-1699цс16, а саме щодо застосування положень частини п'ятої

статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", правильно сформувати правову позицію у справі № 761/16124/15-ц, яка переглядається, є неможливим.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року прийнято до розгляду справу № 761/16124/15-ц.

Справу призначено до розгляду на 23 лютого 2021 року та її розгляд перенесено на 28 вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 252 ЦПК України у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі)

у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження

у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 14 частини 1 статті 253 ЦПК України, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Судове рішення у справі, яке є предметом перегляду, та судові рішення, які передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 752/25444/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 320/5115/17, № 761/16124/15-ц.

Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення пені та захист прав споживача зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 320/5115/17, № 761/16124/15-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук