Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №295/13261/15-ц

Ухвала

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 295/13261/15-ц

провадження № 61-47914ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 22 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання нікчемного договору та нікчемної додаткової угоди недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

АналізЄдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк) про визнання нікчемного договору та нікчемної додаткової угоди недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 06 листопада 2007 року між банком і позивачем укладено договір про надання банківських послуг, складовою якого є Заява позичальника та Умови і Правила надання банківських послуг. Оскільки позивач не підписував згадані Умови та правила, а указана заява та додаткова угода №1 від 13 червня 2012 року до даного договоруне містить власноручного підпису голови правління АТ КБ "ПриватБанк", тому вважає, що вказані документи не можуть бути складовою частиною кредитного договору в розумінні положень ЦК України. Також банк в порушення положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не надав позивачу інформацію про умови кредитування, яким встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовану сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту тощо. На підставі викладеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати нікчемний договір про надання банківських послуг № SAMDN34000017071230 від 06 листопада 2007 року та нікчемну додаткову угоду №1 від 13 червня 2012 року до договору про надання банківських послуг №SAMDN34000017071230 від 06 листопада 2007 року недійсними.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

03 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м.

Житомира від 19 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 22 жовтня 2018 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також тим, що посилання відповідача щодо знищення в архіві оригіналу додаткової угоди від 13 червня 2012 року не могли братися судом до уваги, оскільки указана угода не могла бути передана до архіву до закінчення її дії та виконання сторонами. ОСОБА_1 зазначає, що 06 листопада 2007 року не укладав із відповідачем кредитного договору. Відповідачем не надано суду першої інстанції оригіналів договору про надання банківських послуг від 06 листопада 2007 року та додаткової угоди від 13 червня 2012 року. Оскільки відсутні оригінали указаних документів, це спростовую доводи відповідача про наявність між сторонами кредитних правовідносин. Таким чином висновки судів ґрунтуються на припущеннях. Указаних договорів у письмовій формі немає, отже ці договори нікчемні. Відтворення відбитка печатки банку технічними друкованими пристроями при укладенні кредитних договорів взагалі не передбачено нормами чинного законодавства. У судовому засіданні представник банку не зміг пояснити яким чином заява від 13 вересня 2007 року пов'язана із додатковою угодою від 13 червня 2012 року до договору про надання банківських послуг від 06 листопада 2007 року. З Умовами та правилами надання продукту кредитних карт" ОСОБА_1 ніхто не знайомив. До позовної заяви банку про стягнення заборгованості банк надав Умови та правила надання банківських послуг.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення ухвалені у справі про визнання нікчемного договору та нікчемної додаткової угоди недійсними.

Отже, справа № 295/13261/15-ц не є справою з ціною позову, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 295/13261/15-ц є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 22 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання нікчемного договору та нікчемної додаткової угоди недійсними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат