Ухвала КАС ВП від 08.07.2021 року у справі №640/23661/20

УХВАЛА

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/23661/20

адміністративне провадження № К/9901/22150/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Руденка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Національної поліції України у зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років за час військової служби в Службі безпеки України за періоди з 27.07.2006 року по 09.11.2012 року в кількості 3 роки 1 місяць 21 день, з 07.12.2012 року по 27.11.2013 року в кількості 5 місяців 26 днів та з 16.08.2017 року по 20.12.2017 року в кількості 8 місяців 8 днів - в загальній кількості становить 4 роки 3 місяці 25 днів до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;

2) зобов'язати Національну поліцію України:

- здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від
17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за час військової служби в Службі безпеки України за періоди з 27.07.2006 року по
09.11.2012 року у кількості 3 роки 1 місяць 21 день, з 07.12.2012 року по
27.11.2013 року в кількості 5 місяців 26 днів та з 16.08.2017 року по 20.12.2017 року в кількості 8 місяців 8 днів - в загальній кількості становить 4 роки 3 місяці 25 днів до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, про що видати відповідний наказ Департаменту кадрового забезпечення;

- здійснити перерахунок ОСОБА_1 відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за час військової служби в Службі безпеки України за періоди з 27.07.2006 року по
09.11.2012 року в кількості 3 роки 1 місяць 21 день, з 07.12.2012 року по
27.11.2013 року в кількості 5 місяців 26 днів та з 16.08.2017 року по 20.12.2017 року в кількості 8 місяців 8 днів - в загальній кількості становить 4 роки 3 місяці 25 днів та встановити надбавку за стаж служби з урахуванням періоду пільгової вислуги років, про що видати відповідний наказ Департаменту кадрового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Національної поліції України у зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років за час військової служби в Службі безпеки України за періоди з 27.07.2006 року по 09.11.2012 року в кількості 3 роки 1 місяць 21 день, з 07.12.2012 року по 27.11.2013 року в кількості 5 місяців 26 днів та з
16.08.2017 року по 20.12.2017 року в кількості 8 місяців 8 днів - в загальній кількості становить 4 роки 3 місяці 25 днів до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;

Зобов'язано Національну поліцію України здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за час військової служби в Службі безпеки України за періоди з
27.07.2006 року по 09.11.2012 року у кількості 3 роки 1 місяць 21 день, з
07.12.2012 року по 27.11.2013 року в кількості 5 місяців 26 днів та з 16.08.2017 року по 20.12.2017 року в кількості 8 місяців 8 днів - в загальній кількості становить 4 роки 3 місяці 25 днів до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, про що видати відповідний наказ Департаменту кадрового забезпечення.

Зобов'язано Національну поліцію України здійснити перерахунок ОСОБА_1 відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за час військової служби в Службі безпеки України за періоди з 27.07.2006 року по 09.11.2012 року в кількості 3 роки 1 місяць 21 день, з 07.12.2012 року по 27.11.2013 року в кількості 5 місяців 26 днів та з
16.08.2017 року по 20.12.2017 року в кількості 8 місяців 8 днів - в загальній кількості становить 4 роки 3 місяці 25 днів та встановити надбавку за стаж служби з урахуванням періоду пільгової вислуги років, про що видати відповідний наказ Департаменту кадрового забезпечення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі №640/23661/20 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених ч. 4 статті 257 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною відмови Національної поліції України у зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років за час військової служби в Службі безпеки України та зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та зарахувати позивачу пільгову вислугу років за час військової служби в Службі безпеки України.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний представником позивача спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судове рішення, яке ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, є необґрунтованим посилання скаржника на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а, від
27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а, від 21.04.2021 № 360/3611/20, зокрема щодо застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".

Проаналізувавши вказані скаржником постанови Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а, від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а, від
21.04.2021 № 360/3611/20 слід зазначати, що правовідносини у даній справі та у вищевказаних справах не є подібними, оскільки позивачами у справах, на які посилається скаржник, є військовослужбовцями, які звільнені з військової служби та є пенсіонерами або мають право на призначення пенсії, а у випадку позивача - він просить даний пільговий стаж врахувати для встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.

А тому, вказана позивачем постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", не може бути застосована.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2019 року у справі № 520/903/19 дійшов вірного висновку, що пункт 2 Постанови №393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку ст. 78 Закону України "Про національну поліцію", оскільки Постанова №393 прийнята на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.

Разом з тим, крім цитування безпосередньо підпункту а) та в) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, жодним чином не обгрунтовує, чому перегляд цієї справи в касаційному порядку має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у чому полягає суспільний інтерес та чому вказана справа є винятковою для позивача, та не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, а також відсутнє посилання скаржника на різноманітність практики, яка є підставою для формування єдиної правозастосовчої практики у даній категорії справ.

Що стосується посилання скаржника, що справа має виняткове значення для нього, то суд зазначає, що для кожної зі сторін справи, в якій він є учасником, справа має виняткове значення.

Разом з тим, скаржником не доведено, що спірні правовідносини є винятковими та без судового захисту можуть призвести до незворотніх наслідків.

Однак, не обгрунтовує належним чином дане посилання, та не вказує про різноманітність практики, яка склалась при розгляді даної категорії справ.

А тому, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягало перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки мотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судом апеляційної інстанції доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Руденка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

О. Р. Радишевська