Ціна позову та дійсна вартість

Із часом, у результаті дії різних специфічних або загальних політичних, економічних і соціальних причин, ціни змінюються. Специфічні фактори (наприклад, зміна попиту та пропозиції або трансформація технології) можуть спричинити те, що окремі ціни значно підвищуються або знижуються незалежно одна від одної. Крім того, загальні чинники можуть призвести до зміни загального рівня цін, а отже і загальної купівельної спроможності грошей1.

Судові експерти як особи, що надають публічні послуги під час виконання експертиз та експертних досліджень з оцінки майна, згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про засади запобігання корупції» №3206 від 07.04.2011 р., зобов’язані вживати заходи із недопущення будь-якої можливості (підґрунтя) виникнення конфлікту інтересів щодо ціни позову.

Дійсна вартість або ціна позову сьогодні може стати підґрунтям для конфлікту інтересів, оскільки правила, прописані в ст. 55 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК)2 та в ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК)3, не визначають, за яким процедурами суддя (одноособово) або суд (колегіально) мають погодитися з тим, що ціна позову є правильною або відповідає дійсній вартості.

Так, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (п. 2 ст. 80 ЦПК).

Користуйтесь консультацією: Як правильно подати похідний позов? (вимога про відшкодування збитків, завданих підприємству його посадовою особою, який подається акціонерами в інтересах підприємства і від його імені)

Водночас, згідно зі ст. 55 ГПК, ціну позову вказує позивач. У випадках із неправильним зазначенням ціни позову вона визначається суддею. При цьому, згідно з нормами ст. 12 ГПК, господарським судам не підвідомчі спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи, відповідно до законодавства, не можуть бути встановлені за угодою сторін.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу, «ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається; якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору»4.

Відповідно до ст.ст. 6 та 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»5, у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яким здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Норми Закону України «Про ціни і ціноутворення» поширюються на всі підприємства й організації незалежно від форми власності, підпорядкованості та методів організації праці та виробництва. Згідно зі ст. 4 Закону «Про ціни і ціноутворення», Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів) та контролю за цінами (тарифами).

Проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу»6, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні»7 (далі – Закон «Про оцінку майна») щодо методичного регулювання оцінки майна8.