Суди повинні навчитися пристосовувати чинні норми ЦПК України до умов воєнного стану. А використовуючи сучасні інформаційні технології, не мають забувати про обов’язок суду забезпечити справедливий судовий розгляд. Про це говорили секретар Пленуму Верховного Суду, секретар Першої палати Касаційного цивільного суду Дмитро Луспеник і суддя КЦС ВС Наталія Сакара під час панельної дискусії «Міжнародні стандарти цивільного судочинства: виклики воєнного часу та адаптація до законодавства ЄС», проведеної у рамках VI Харківського міжнародного юридичного форуму 4 жовтня 2022 року, повідомляється на сайті Верховного Суду.
Дмитро Луспеник зазначив, що війна поставила багато викликів перед судовою системою України. Законодавець, на жаль, ще не врегулював проблемні питання щодо відправлення правосуддя в таких умовах. Доповідач запросив науковців-процесуалістів, міжнародних фахівців долучитися до обговорення шляхів подолання цих проблем з урахуванням європейських стандартів та кращих міжнародних практик.
Він виступив із доповіддю «Цивільний процес в умовах воєнного стану», зазначивши, що норми матеріального права будуть захищені лише в тому порядку і формах, які передбачені нормами процесуального права. При цьому норми матеріального права в умовах війни доволі регулярно корегуються, вносяться особливості їх застосування, проте норми процесуального права, які й повинні захистити визначені суб’єктивні права, залишаються без змін. У зв’язку з цим для суддів, за відсутності в Кодексі процесуальної аналогії, по суті, залишається єдиний вихід – здійснювати фактичну процесуальну діяльність, що нерідко є доволі небезпечним явищем.
Доповідач звернув увагу учасників заходу, особливо іноземних експертів, на умови, в яких війна застала нашу судову систему: неукомплектованість судів; незавершеність реформаційних процесів (ВРП, ВККС не працюють, розпочалася оптимізація мережі судів); декларативне електронне судочинство; незадовільне фінансування тощо. «Сьогодні ми розуміємо, що передусім нам треба перемогти у війні й усі фінансові ресурси мають направлятися на досягнення цієї мети», – сказав Дмитро Луспеник.
Водночас він зазначив, що попри труднощі судова влада зуміла організувати безперебійну роботу в умовах війни, щоб не було обмежено конституційного права на судовий захист. Спікер звернув увагу, що в період воєнного стану відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів не можуть бути припинені, а ч. 2 ст. 26 цього Закону передбачає, що скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Дмитро Луспеник зауважив, що законодавство має передбачати особливості здійснення провадження в цивільних справах в умовах воєнного/надзвичайного стану. Однак із 2014 року (з часу початку АТО) відповідні зміни до ЦПК України не внесені, а точкових змін недостатньо.
Водночас він звернув увагу на деякі нещодавні зміни до матеріального законодавства, в яких містяться спеціальні норми процесуального права (зокрема щодо визначення РФ відповідачем у справах про відшкодування шкоди внаслідок окупації України, порядку повідомлення про дату судового засідання в таких справах та ін.), але їх недостатньо, а сама процедура судового розгляду залишилася без змін (див. презентацію).
Дмитро Луспеник наголосив, що незважаючи на відсутність змін до ЦПК України, які б відповідали умовам воєнного стану, суди повинні вміти пристосовувати чинні процесуальні норми для дієвого здійснення правосуддя в умовах воєнного стану. Але при цьому: 1) не порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого суду; 2) враховувати, що скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Спікер навів низку законодавчих ініціатив, зокрема Верховного Суду, щодо змін до ЦПК України з метою приведення його положень до умов воєнного стану. А також звернув увагу на Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо додаткових способів інформування про судові справи та проведення зборів суддів в умовах воєнного чи надзвичайного стану» від 27 серпня 2022 року № 2461-IX, яким передбачено можливість інформувати учасників справи про судові засідання через застосунок «Дія». Втім, цей Закон залишається ймовірніше декларативним, оскільки не скасовує обов’язок суду повідомляти учасників процесу про розгляд справи у передбачений у ЦПК України спосіб.
Доповідач порушив актуальне питання щодо дистанційної участі учасників справи в судовому процесі, розповів про умови участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. При цьому зауважив, що у багатьох споживачів суддівських послуг немає базових умов для такого процесу: підключення до інтернету (особливо в окупованих, прифронтових територіях), безпека даних, доступ до комп'ютерів, камер/вебкамер, мікрофонів, екранів, WI-FI тощо.
Дмитро Луспеник додав, що в ухвалах про призначення справи до розгляду Верховний Суд нерідко роз’яснює можливість і переваги дистанційного розгляду справи, й порадив так вчиняти усім судам.
Блог