Хочу висвітлити один із практичних кейсів, який, на мою думку, заслуговує особливої уваги як з боку представників реєстраційної спільноти (які фактично можуть стати заручниками ситуації), так і з боку громадян та адвокатів, які формулюють позовні вимоги таким чином, що подальше виконання судових рішень стає неможливим ні з юридичної, ні з технічної точки зору.
Суть питання полягає в наступному.
Наявне судове рішення, яким державного реєстратора зобов’язано здійснити державну реєстрацію права власності, зокрема на земельну ділянку. При цьому у рішенні суду зазначено лише адресу земельної ділянки та її площу, без визначення кадастрового номера. Разом з тим у рішенні суду вказано дату видачі державного акта на цю земельну ділянку - 1997 рік, що свідчить про відсутність у неї кадастрового номера, оскільки на момент видачі такого акта кадастрові номери не присвоювалися. Відповідно, відомості про зазначену земельну ділянку відсутні у Державному земельному кадастрі.
Зазначене судове рішення первісно стосувалося житлового будинку, однак у подальшому позовні вимоги були змінені (уточнені) представником позивача, та до них було додано вимогу щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Водночас така ситуація викликає обгрунтовані питання, оскільки заява про державну реєстрацію прав на земельну ділянку державному реєстратору не подавалася і, відповідно, рішення про відмову у державній реєстрації прав на земельну ділянку не приймалося, що, у свою чергу, ставить під сумнів наявність підстав для звернення до суду з вимогою про зобов’язання вчинити відповідні дії, адже відмова стосувалася виключно будинку.
Тепер розглянемо, що говорить законодавство стосовно земельних ділянок та державної реєстрації прав на них.
ст. 79-1 ЗКУ:
формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об’єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера;
ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:
державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку;
ч. 1 ст. 29 Закону:
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.