Суд визнав незаконною відмову державного виконавця у визначенні рахунку для видаткових операцій після повернення виконавчого документа стягувачу

15 червня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра ухвалив рішення у справі 265/1060/21, яке може суттєво вплинути на практику застосування пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Суд дійшов висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє боржника права на визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, навіть якщо відповідне виконавче провадження в Автоматизованій системі має статус завершеного.

У 2021 році державним виконавцем було відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

У межах провадження були винесені постанови про арешт коштів та майна боржника.

Пізніше виконавчий документ було повернуто стягувачу через відсутність майна, на яке можна звернути стягнення. Водночас накладені арешти залишилися чинними.

Після набрання чинності спеціальними нормами воєнного часу представник боржника звернувся до державного виконавця із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII.

Державний виконавець відмовив, пославшись на те, що виконавче провадження завершене, а Інструкція з організації примусового виконання рішень прямо передбачає можливість такої відмови у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Саме ця відмова стала предметом судового оскарження.

Читайте статтю: Чи можна списати дебіторку, якщо борг прострочено, а виконавчі документи повернуті: що каже Закон і ДПС

Ключова правова проблема

Справа фактично зводилася до відповіді на одне питання: чи може державний виконавець відмовити боржнику у визначенні поточного рахунку для видаткових операцій лише тому, що виконавчий документ повернуто стягувачу за статтею 37 Закону «Про виконавче провадження»?