Сторона захисту має право на доступ і до матеріалів, які сторона обвинувачення не має наміру використовувати, що дасть можливість використати їх стороні захисту для відстоювання своєї позиції – ВС (справа №495/263/17)

Стаття 290 КПК забезпечує реалізацію права сторони на достатні час та можливості, щоб відстоювати свою позицію під час судового розгляду. Це право передбачає можливість отримати доступ до матеріалів, які інша сторона має намір використати в суді.

Крім того, сторона захисту має право на доступ також до матеріалів, які сторона обвинувачення не має наміру використовувати, що дасть можливість використати їх стороні захисту для відстоювання своєї позиції і обґрунтування своїх доводів. Для цього стаття 290 КПК передбачає відповідну процедуру відкриття матеріалів після завершення досудового розслідування, а також на наступних етапах провадження. На це вказав Касаційний кримінальний суд у постанові від 18 лютого 2025 року по справі №495/263/17. (Джерело : Судово-юридична газета)

Права сторони буде порушено не стільки у випадку, якщо якісь матеріали не будуть або будуть не в повному обсязі відкриті на стадії завершення досудового розслідування, скільки тоді, коли суд, обізнаний із порушенням права сторони на своєчасне ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації, і сторона не отримала доступу до таких матеріалів або не мала достатнього часу і можливостей підготуватися до їх використання або надання відповідних заперечень.

Таким чином, порушення вимог статті 290 КПК, якщо таке встановлено, має оцінюватися з погляду того, наскільки воно вплинуло на здатність сторони обґрунтовувати свою позицію і спростовувати позицію опонента.

Суд має забезпечити стороні захисту достатній час і реальну можливість ефективно здійснювати захист та наводити під час судового розгляду свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.

Вироком міськрайонного суду від 12 листопада 2021 року старшого інспектора поліції засуджено за ч. 3 статті 368 КК до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки з конфіскацією майна.

Суд визнав доведеним, що обвинувачений, перебуваючи на посаді старшого інспектора поліції, протягом червня-липня 2016 року разом з іншим невстановленим працівником поліції безпідставно вилучив у приватного підприємця тару з пивом на загальну суму 3000 грн, вимагав від нього і та іншої особи гроші за те, щоб не притягати їх до відповідальності та не перешкоджати здійсненню ними підприємницької діяльності, та отримав неправомірну вигоду в розмірі 10 000 грн.

Апеляційний суд оскарженою ухвалою скасував вирок та закрив кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з недостатністю доказів винуватості.

Прокурор у касаційній скарзі стверджував, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано визнав недопустимими докази, отримані на підставі процесуальних документів, прийнятих під час досудового розслідування слідчими на тій підставі, що в матеріалах провадження відсутні постанови про призначення групи слідчих або доручення про здійснення досудового розслідування відповідними слідчими; докази, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), які проводились на підставі ухвал апеляційного суду, тому що їх не було відкрито стороні захисту відповідно до положень статті 290 КПК; постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, оскільки вона не містить відомостей про початок і тривалість таких негласних слідчих дій, а також прокурором не викладено вмотивованих, належно обґрунтованих обставин, які свідчать про відсутність під час НСРД провокування особи на вчинення злочину та про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Крім цього, прокурор зазначає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що мала місце провокація злочину.

Позиція Верховного Суду