Слуцька Тетяна Іванівна, кандидат юридичних наук, Заслужений юрист України
Слуцька Тетяна Іванівна,
кандидат юридичних наук,
Заслужений юрист України
Щодо застосування ст. 75 КК до засудженого за вчинення корупційного злочину у кримінальному провадженні на підставі угоди
Якщо питання застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням до особи, яка вчинила корупційний злочин у кримінальному провадженні, яке здійснюється судом в загальному порядку, не виникає, бо зі змісту ч. 1 ст. 75 КК України випливає, що таке застосування є неможливим, хоча є й певні винятки в судовій практиці щодо наведеного.
Наприклад, вироком Апеляційного суду Черкаської області від 7 лютого 2017 року особу, яку визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України та призначено їй покарання у виді 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від його відбування з випробуванням, з встановленням іспитового строку 1 рік, що стало підставою, крім іншого, для скасування судом касаційної інстанції цього судового рішення, адже на час вчинення засудженою злочину вже діяла ст. 75 КК України в редакції Закону України № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року (Ухвала колегії суддів ВССУ від 14 вересня 2017 року). То питання застосування цієї норми у кримінальному провадженні на підставі угод про визнання винуватості щодо означеної категорії осіб, з огляду на практику її застосування ‑ суди, беручи до уваги, що ч. 2 ст. 75 КК України на відміну від її ч. 1, не містить заборони щодо застосування цієї норми до осіб, які вчинили корупційні злочини, вважають, що ч. 1 і ч. 2 ст. 75 КК України є відокремленими і не співвідносяться одна з одною, є неоднозначним.
Наприклад, вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 серпня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості від 31 липня 2017 року між прокурором та обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (згідно примітки до ст. 45 КК цей злочин відноситься до корупційних злочинів). Суд призначив узгоджену сторонами міру покарання (покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна) та звільнення від його відбування з випробуванням із іспитовим строком 2 роки.
Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» не враховує зміни чинного законодавства в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням стосовно осіб, які вчинили корупційні злочини, зважаючи на проведений аналіз судової практики затвердження угод про визнання винуватості щодо категорії осіб, які вчинили такі злочини, а також здійснивши системний аналіз норм Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, слід звернути увагу правозастосувача на наступне.
Серед питань, висвітлених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в пункті 12 йдеться про особливості призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням у кримінальних провадженнях на підставі угод. Зокрема, в абз. 2 п. 12 постанови акцентовано увагу сторін угоди, що домовленості між ними при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, неврахування яких, як слідує з абз. 4 цього пункту, свідчить, що умови угоди суперечать вимогам кримінального закону, у звʼязку з чим суд, діючи згідно з п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК, має відмовити у її затвердженні.
Блог