Рапорт слідчого/прокурора про виявлення кримінального правопорушення: процесуальний статус і правові наслідки

У сфері досудового розслідування широко практикується подання слідчими (детективами) та прокурорами своїм керівникам рапортів (доповідних записок, службових записок тощо) про самостійне виявлення ними кримінальних правопорушень, які у подальшому використовуються як підстава для внесення ними відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) та початку досудового розслідування.

Така усталена практика стала звичною у діяльності органів досудового розслідування та прокуратури і практично не викликає жодних застережень з боку суду як при здійсненні ним судового контролю на стадії досудового розслідування, так і при розгляді кримінальних справ по суті.

Водночас дослідження такої практики викликає обґрунтовані сумніви стосовно її правомірності.

Рапорт слідчого/прокурора – чи є він процесуальним документом?

КПК (ст. 1) встановлено, що «порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України», яке «складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України».

Аналіз кримінального процесуального законодавства свідчить про те, що воно не передбачає подання слідчим та прокурором рапорту, доповідної записки, службової записки тощо (далі – рапорт) своєму керівнику про самостійне виявлення ним кримінального правопорушення.

У КПК лише в одному випадку йдеться про складання слідчим, прокурором рапорту – за результатами опитування особи, яка через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурор. У такому рапорті зазначається дата та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв’язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені (ст. 232).

Водночас рапорт про виявлення кримінального правопорушення згадується у відомчих інструктивних документах окремих органів досудового розслідування. Для прикладу, Порядком ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (затверджений наказом МВС України № 100 від 8 лютого 2019 року) передбачено, що поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела або у разі встановлення в анонімних заявах чи повідомленнях обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції.

Однак, по-перше, відповідно до ст. 1 КПК такі відомчі інструктивні документи не є кримінальним процесуальним законодавством. По-друге, у даному разі йдеться не про слідчого чи дізнавача, процесуальний статус яких визначено КПК, а про поліцейських взагалі, для яких визначається алгоритм інформування про виявлені обставини свого керівника з тим, щоб у подальшому уповноважена особа (слідчий, дізнавач) внесла такі відомості до ЄРДР.

Особливими випадками є ситуації, коли слідчий чи прокурор повідомляє рапортом про кримінальне правопорушення, вчинене безпосередньо стосовно нього (пропозиція та надання неправомірної вигоди, втручання у службову діяльність, посягання на життя чи здоров’я, пошкодження чи знищення особистого майна тощо).

Так, слідча повідомила рапортом начальника відділу поліції про пропозицію надання їй неправомірної вигоди. Здійснюючи юридичний аналіз факту внесення відомостей до ЄРДР на підставі рапорту слідчого та постановляючи ухвалу у кримінальній справі справа № 572/1684/19 від 4 квітня 2023 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду дійшов висновку про те, що за своїм юридичним статусом «фактично рапорт слідчої ОСОБА_8 є заявою про вчинення кримінального правопорушення».