Про затвердження Порядку визначення необхідності, розміру та виду майнового забезпечення під час надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії
{Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 19 від 18.01.2012 }
{Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№ 19 від 18.01.2012}
Відповідно до частини шостої статті 17 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок визначення необхідності, розміру та виду майнового забезпечення під час надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії, що додається.
{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 19 від 18.01.2012 }
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
ПОРЯДОК
визначення необхідності, розміру та виду майнового забезпечення під час надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії
{Назва Порядку із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 19 від 18.01.2012 }
1. Цей Порядок установлює механізм визначення необхідності, розміру та виду майнового забезпечення під час надання суб’єктам господарювання, у віданні яких є майно державної власності (далі - позичальники), кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії (далі - забезпечення).
{Пункт 1 в редакції Постанови КМ № 19 від 18.01.2012 }
2. Необхідність надання, розмір та вид забезпечення визначаються Кабінетом Міністрів України за результатами комплексної оцінки позичальника, проведеної Мінфіном у встановленому ним порядку.
{Пункт 2 в редакції Постанови КМ № 19 від 18.01.2012 }
{ Пункт 3 виключено на підставі Постанови КМ № 19 від 18.01.2012 }
4. Ринкова вартість забезпечення визначається за результатами незалежної оцінки майна, проведеної на підставі укладеного із суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання договору.
Забезпечення приймається за його ринковою вартістю у разі наявності позитивного висновку рецензента звіту (акта) про оцінку майна.
Проведення оцінки майна та рецензування звіту (акта) про оцінку майна здійснюються у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна.
5. Виконання зобов'язань позичальника забезпечується заставою з урахуванням того, що до предметів застави належать:
1) предмет іпотеки (один або кілька об'єктів нерухомого майна; об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, право власності на яке перейде до позичальника та/або майнового поручителя після укладення іпотечного договору, за умови документального підтвердження переходу права власності; частина об'єкта нерухомого майна після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості). Прийняття в іпотеку майна, що є об'єктом права державної або комунальної власності і закріплене за державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання, здійснюється після надання у встановленому законом порядку згоди відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування;
2) товари, що перебувають в обігу чи переробці (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо);
5) інші майнові права, відмінні від права власності.
Застава майнових прав (крім прав на отримання коштів, розміщених на депозитних рахунках) є видом забезпечення з високим ступенем ризику, низькою надійністю та ліквідністю і приймається як додаткове забезпечення.
Майнові права на отримання грошових коштів (виручки) приймаються в заставу за умови, що їх вартість не перевищує суму невиконаних і непрострочених зобов'язань перед позичальником. У договорі, на підставі якого такі майнові права передаються в заставу, зазначаються реквізити позичальника в уповноваженому Кабінетом Міністрів України банку-агенті (у разі наявності такого банку).
Майнові права на отримання товарно-матеріальних цінностей можуть бути предметом застави до закінчення строку дії відповідного договору. Після переходу до позичальника права власності на такі цінності застава майнових прав переоформляється в заставу відповідного майна або замінюється на інше ліквідне забезпечення;
6. До предметів застави, зазначених у пункті 5 цього Порядку, не належать:
1) культурні цінності, що є об'єктами права державної або комунальної власності і занесені чи підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;