Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес
Відповідно до підпункту “c” пункту 3 і пункту 4 статті 262, пункту 1 статті 267 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, пункту 3 частини першої та частини другої статті 6 Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, що додаються.
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ
допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес
1. Ці критерії застосовуються для проведення оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання, що надається з метою компенсації витрат суб’єктів господарювання, які надають послуги, що становлять загальний економічний інтерес.
2. Ці критерії не поширюються на:
проведення оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес в окремих сферах господарської діяльності, щодо яких затверджені окремі критерії оцінки допустимості державної допомоги. Оцінка допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання, які надають послуги, що становлять загальний економічний інтерес, та перебувають у скрутному становищі, повинна проводитися відповідно до критеріїв оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання;
надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у разі дотримання умов, установлених у пункті 4 цих критеріїв.
3. У цих критеріях терміни вживаються в такому значенні:
компенсація за надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес (далі - компенсація), - відшкодування витрат суб’єкта господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
обґрунтований прибуток - розмір прибутку, що не перевищує розміру прибутку типового суб’єкта господарювання;
типовий суб’єкт господарювання - суб’єкт господарювання, який провадить/міг би провадити господарську діяльність (виробництво, реалізацію взаємозамінних з отримувачем державної допомоги товарів/ робіт/послуг), подібну тій, яку провадить отримувач державної допомоги, на тому самому товарному ринку.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”, “Про захист економічної конкуренції”.
4. Оцінка допустимості державної допомоги проводиться у разі, коли компенсація призводить до надання переваги суб’єкту господарювання, а саме - не дотримується хоча б одна з наведених умов:
1) суб’єкт господарювання, що отримує компенсацію, повинен фактично виконувати зобов’язання щодо надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, які повинні бути чітко визначені договором, регуляторним (розпорядчим) чи іншим актом, який повинен містити інформацію про:
зміст і тривалість зобов’язань з надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
назву суб’єкта господарювання і у разі потреби територію, на якій ним надаються послуги, що становлять загальний економічний інтерес;
перелік будь-яких виключних або спеціальних прав, які було надано суб’єкту господарювання щодо послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
механізм розрахунку компенсації, контролю та перегляду компенсації;
заходи для уникнення і повернення надмірної компенсації;
2) механізм, на підставі якого розраховується компенсація, визначено об’єктивно і прозоро з метою уникнення надання суб’єкту господарювання економічних переваг порівняно з конкуруючими суб’єктами;
3) розмір компенсації витрат, понесених у зв’язку з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, не є надмірним, а саме - не перевищує розміру, необхідного для покриття усіх або частини витрат, понесених внаслідок виконання зобов’язань з надання таких послуг, з урахуванням відповідного доходу та обґрунтованого прибутку за їх надання;
4) суб’єкт господарювання, що надає послуги, що становлять загальний економічний інтерес, повинен бути обраний шляхом проведення процедури відкритих торгів (конкурсу) або будь-якої іншої конкурентної процедури, передбаченої законодавством, яка дасть змогу обрати пропозицію за найнижчою ціною за надання таких послуг. Якщо така процедура не може бути проведена, рівень компенсації визначається на основі результатів аналізу витрат, які понесе типовий суб’єкт господарювання, володіючи усіма необхідними засобами, що відповідають вимогам для надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, з урахуванням відповідного доходу та обґрунтованого прибутку для виконання зобов’язань.
5. До категорій отримувачів державної допомоги належать суб’єкти господарювання, які надають послуги, що становлять загальний економічний інтерес.
6. Державна допомога суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, може надаватися у будь-якій формі, передбаченій Законом України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.
7. Сукупний розмір державної допомоги включно з незначною державною допомогою, яка надається отримувачеві державної допомоги на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, розраховується як сума державної допомоги за всіма програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги для надання таких послуг.
8. Зобов’язання надавати послуги, що становлять загальний економічний інтерес, повинне бути покладено на надавача такої послуги згідно з договором, регуляторним (розпорядчим) чи іншим актом надавача (надавачів) державної допомоги, який повинен містити інформацію про:
1) зміст і тривалість зобов’язань з надання зазначених послуг;
2) назву суб’єкта господарювання і у разі потреби територію, на якій ним надаються зазначені послуги;
3) перелік будь-яких виключних або спеціальних прав, які було надано органом державної влади чи органом місцевого самоврядування суб’єкту господарювання щодо надання зазначених послуг;