ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Самсіна І.Л.,
суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ПРОЕКТ-А» до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Реєстраційна служба), третя особа - публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Укрсоцбанк», про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013 року ТОВ «ПРОЕКТ-А» звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) загальною площею 18 405 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова (Протасів Яр), буд. 12 (далі - будівля), за ПАТ «Укрсоцбанк» та зобов'язати відповідача внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) відповідний запис про реєстрацію права власності на будівлю за позивачем на підставі заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (реєстраційний номер: 16730, дата і час реєстрації заяви: 11 січня 2013 року, 14:39:51) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 47738 від 16 січня 2013 року, 14:12:31).
На обґрунтування позову послалося на те, що воно є власником будівлі, що підтверджується: свідоцтвом про право власності від 24 лютого 2010 року серії САС № 922050, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); витягами з Державного реєстру прав та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих ТОВ «ПРОЕКТ-А» 16 січня 2013 року за результатами перереєстрації ним права власності та інших речових прав (обтяжень) на майно в Державному реєстрі прав відповідно до нової редакції (від 1 січня 2013 року) Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).
При цьому позивач зазначив, що відповідач не мав права приймати будь-які рішення про реєстрацію (перереєстрацію) об'єкта нерухомості на користь третіх осіб з огляду на: обтяження цього майна іпотечним договором від 17 лютого 2012 року ТОВ «ПРОЕКТ-А» з ПАТ «Фінексбанк»; арешт цього майна на підставі постанови про заборону на відчуження нерухомого майна, виданого 17 серпня 2012 року слідчим Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГСУ МВС).
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 7 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 травня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, погодився з їхнім висновком, що власником будівлі з 14 листопада 2012 року є ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки право власності на спірний об'єкт нерухомості визнано за останнім в судовому порядку (справа № 5011-66/7999-2012 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство «Ен Ес Ай Констракшн» (далі - СП), ТОВ «ПРОЕКТ-А», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ПАТ «Фінексбанк», про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нерухоме майно; рішення набрало законної сили 14 листопада 2012 року), що дало ПАТ «Укрсоцбанк» право на звернення до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості та, відповідно, на отримання позитивного рішення Реєстраційної служби про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 5 квітня 2013 року № 1409814.
Крім того, в судовому порядку визнано недійсним договір іпотеки від 17 лютого 2012 року ТОВ «ПРОЕКТ-А» з ПАТ «Фінексбанк» (справа № 5011-33/8037-2012 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «ПРОЕКТ-А», ПАТ «Фінексбанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - СП, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Н.С., про визнання договору іпотеки недійсним; рішення набрало законної сили 29 жовтня 2012 року), який був підставою обтяження об'єкта нерухомості.
Щодо обтяження об'єкта нерухомості забороною його відчуження згідно з постановою слідчого ГСУ МВС від 17 серпня 2012 року, то така заборона не поширюється на ПАТ «Укрсоцбанк», при цьому зазначена заборона була накладена слідчим саме в інтересах ПАТ «Укрсоцбанк» як іпотекодержателя майна, на яке накладено заборону відчуження.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановою від 11 листопада 2014 року скасувала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року, а справу направила на новий розгляд до суду касаційної інстанції, дійшовши правового висновку, що наявність у Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
За результатами нового касаційного розгляду Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 березня 2015 року залишив без задоволення касаційну скаргу ТОВ «ПРОЕКТ-А», а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року про відмову у задоволенні позову - без змін.
При цьому Вищий адміністративний суд України зазначив, що вважає за необхідне відхилитись від правового висновку Верховного Суду України у цьому конкретному випадку саме з тих підстав, що постановою ГСУ МВС від 16 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження був скасований арешт на майно, накладений для забезпечення прав ПАТ «Укрсоцбанк», а оскаржуваною реєстраційною дією такі права лише підтверджені.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ТОВ «ПРОЕКТ-А» звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано пункт 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у подібних правовідносинах. Крім цього, ухвала Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року не відповідає викладеному у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року висновку, прийнятому за результатами перегляду цієї справи.
На обґрунтування заяви ТОВ «ПРОЕКТ-А» надало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року (справа К/800/37285/14), в якій цей суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, погодився з висновками судів про відмову в позові, оскільки на момент звернення позивача з клопотанням про проведення реєстраційних дій по реєстрації права на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про заборону на нерухоме майно - житловий будинок, реєстраційний номер обтяження 11971325, зареєстрований 15 грудня 2011 року на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 від 15 грудня 2011 року, реєстраційний номер 4009.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2014_10_14/pravo1/T052747.html?pravo=1>Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Аналіз правозастосування в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року (у справі, що переглядається) та від 29 січня 2015 року (наданої на порівняння) дозволяє дійти висновку, що у цих рішеннях йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, які регулюють порядок проведення реєстраційних дій щодо майна, але різні висновки судів ґрунтуються на відмінних між собою фактичних обставинах справ, оцінка яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у подібних правовідносинах.
Що стосується наведених у заяві доводів ТОВ «ПРОЕКТ-А» про невідповідність ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року викладеному у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року висновку, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначає таке.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2014_10_14/pravo1/T052747.html?pravo=1>Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Як убачається з матеріалів справи, при новому касаційному розгляді, після скасування Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року у справі, що переглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без задоволення скаргу ТОВ «ПРОЕКТ-А», а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, врахував нові істотні обставини справи, а саме те, що постановою ГСУ МВС від 16 грудня 2014 року закрито кримінальне провадження за фактом службового підроблення та придбання права на майно акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» та ПАТ «Укрсоцбанк»; розтрати коштів ПАТ «Укрсоцбанк»; заволодіння службовими особами ПАТ «Спільне підприємство «Ен Ес Ай Констракшн» і ПАТ «Укрсоцбанк» майном ТОВ «ПРОЕКТ-А». Цією постановою скасований арешт майна, яке було обтяжене, у тому числі арешт будівлі адміністративно-побутового комплексу (літера С) загальною площею 18 405 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова (Протасів Яр), буд. 12, накладений постановою слідчого ГСУ МВС від 17 серпня 2012 року.
Проаналізувавши та порівнявши викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року нові обставини справи з обставинами, викладеними у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що зазначену ухвалу касаційного суду не можна вважати такою, що суперечить правовому висновку Верховного Суду України у цій справі, оскільки ухвалення різних судових рішень зумовлено неоднаковими фактичними обставинами справи.
Таким чином, у зв'язку з тим, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви ТОВ «ПРОЕКТ-А» слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
Сервіси для юристів