ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенди О.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників: позивача - Соколової Р.М.,
відповідача - Петричук І.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд» (далі - Товариство) до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (правонаступником якої є Лохвицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області; далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановила:
У серпні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від:
- 11 травня 2010 року № 0000192351/0, 15 липня 2010 року № 0000192351/1, 17 вересня 2010 року № 0000192351/2 повністю;
- 11 травня 2010 року № 0000202351/0, 15 липня 2010 року № 0000202351/1, 17 вересня 2010 року № 0000202351/2 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 960 190 грн, у тому числі: за березень 2009 року - на 156 748 грн, за липень 2009 року - на 196 343 грн, за серпень 2009 року - на 194 587 грн, за листопад 2009 року - на 412 512 грн.
На обґрунтування позову Товариство зазначило, що за умовами зовнішньоекономічних контрактів на митну територію України було ввезено обладнання з метою використання у господарській діяльності. При митному оформленні ввезеного товару було сплачено податок на додану вартість (далі - ПДВ) з митної вартості обладнання, суми якого віднесені до складу податкового кредиту відповідно до вимог статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР).
Суди встановили, що ОДПІ провела планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 26 квітня 2010 року № 137/23/35665790.
Згідно з цим актом Товариство порушило вимоги:
- пункту 4.2 статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_73/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1>, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_188/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1>в результаті чого завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 1 048 950 грн (у тому числі: за березень 2009 року - на 156 748 грн, за липень 2009 року - на 196 343 грн, за серпень 2009 року - на 194 587 грн, за листопад 2009 року - на 501 272 грн);
- пункту 4.2 статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_73/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1>, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_188/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1>, в результаті чого занижено ПДВ у періоді, який перевірявся, на загальну суму 4 958 846 грн (у тому числі: за грудень 2008 року - на 780 020 грн, за квітень 2009 року - на 333 964 грн, за травень 2009 року - на 301 111 грн, за червень 2009 року - на 687 343 грн, за вересень 2009 року - на 325 755 грн, за листопад 2009 року - на 2 518 953 грн, за грудень 2009 року - на 11 700 грн).
В акті перевірки, зокрема, було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту ПДВ, сплачений під час митного оформлення обладнання, ввезеного на митну територію України на умовах оперативного лізингу, оскільки таке обладнання не є придбаним, а лише отриманим у користування.
На акт перевірки позивач подав заперечення.
11 травня 2010 року ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення:
- № 0000192351/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_46/ed_2011_01_01/pravo1/T002181.html?pravo=1>, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті '-17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2181-III) <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_517/ed_2011_01_01/pravo1/T002181.html?pravo=1> визначила Товариству суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 7 438 269 грн, у тому числі: 4 958 846 грн - за основним платежем, 2 479 423 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
- № 0000202351/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_46/ed_2011_01_01/pravo1/T002181.html?pravo=1>зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з ПДВ (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 1 048 950 грн, у тому числі: за березень 2009 року - на 156 748 грн, за липень 2009 року - на 196 343 грн, за серпень 2009 року - на 194 587 грн, за листопад 2009 року - на 501 272 грн.
Товариство оскаржувало вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги були залишені без задоволення, а податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року №№ 0000192351/1, 0000202351/1 і 17 вересня 2010 року №№ 0000192351/2, 0000202351/2 на аналогічні суми.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 лютого 2016 року ці судові рішення залишив без змін.
У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеного вище судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОДПІ зазначає, що в доданій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2015 року (№ К/9991/34582/12) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано пункт 4.2 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункти 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР. Просить скасувати всі судові рішення у цій справі та відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник відповідача, з наведенням відповідних мотивів, просив скасувати усі постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача, навівши своє обґрунтування, вважав, що рішення судів у справі, що розглядається, є законними, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОДПІ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Сервіси для юристів