ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/9312/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Хмельницької області про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року,-
у с т а н о в и л а :
У січні 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області (далі -УПФ) звернулося із зазначеним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Хмельницької області (далі - Фонд) про стягнення державної адресної допомоги, виплаченої за період з квітня 2008 року по листопад 2009 року та витрати на її доставку в розмірі 731319,02 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення судів скасувати.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування Фондом державної адресної допомоги, понесених УПФ, суди попередніх інстанції виходили з положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
Постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697; далі - Порядок). При цьому, цим Порядком не передбачено відшкодування адресної допомоги.
Статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV) відшкодування державної адресної допомоги також не передбачено.
Тобто, така не передбачена ані в переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом відповідно до статті 21 Закону № 1105-ХІV, ані у встановленому пунктом 4 Порядку переліку виплат, передбачених до відшкодування Фондом ПФУ.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, визначений у статті 21 Закону № 1105-ХІV, відповідно якій Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Ураховуючи наведене, правових підстав для задоволення позову у судів попередніх інстанції не було.
Виходячи з того, що суди правильно встановили обставини справи, але при цьому порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, їх слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Хмельницької області задовольнити.
Сервіси для юристів