Ухвала КЦС ВП від 16.12.2020 року у справі №308/4932/20

Постанова

Іменем України

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 308/4932/20

провадження № 61-17824св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Закарпатській області,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня

2020 року у складі судді Зарева Н. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю.,

Фазикош Г. В., Готри Т. Ю., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Закарпатській області, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Закарпатській області, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що 07 вересня 1991 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_2. За час перебування в шлюбі у сторін народилися троє дітей, а саме: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

На момент зверення до суду із позовом та заявою про забезпечення позову шлюб між сторонами не розірвано, але з вересня 2019 року він з дружиною не проживають разом однією сім'єю, не ведуть разом господарство. За час перебування у шлюбі за спільні кошти сторони набули нерухоме майно та автомобіль, право власності на які на момент звернення до суду було оформлено на їх сина ОСОБА_3 та дружину ОСОБА_2.

12 лютого 2019 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: кв. АДРЕСА_1, загальна площа 141,9 кв. м, житлова площа 80,4 кв. м, що складається із чотирьох кімнат. З інформаційної довідки від 02 квітня 2020 року вбачається, що квартира була переобладнана, та їй надано чотири адреси, а саме: АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, АДРЕСА_5. Власником вказаного майна є син - ОСОБА_3.

Також за спільні кошти було придбано автомобіль марки HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN-код транспортного засобу НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3. Дата реєстрації автомобіля згідно з інформаційною довідкою - 28 лютого 2020 року.

Крім рухомого та нерухомого майна дружина відкрила на своє ім'я депозитний рахунок в АТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО банку 300335, ЄДРПОУ 14305909 та АО "КРЕДИ АГРИКОЛЬ БАНК", МФО банку 300614, ЄДРПОУ 14361575.

Оскільки дружина розпоряджалася спільними коштами у власних цілях шляхом обману та використання сина, ОСОБА_1 вважав, що існує об'єктивний ризик того, що відповідач спробує відчужити майно на користь третіх осіб із метою унеможливити в майбутньому виконання рішення суду про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділу.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- квартиру загальною площею 47,8 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою:

АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776544721101;

- квартиру загальною площею 30,1 кв. м, житловою площею 13,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776528521101;

- квартиру загальною площею 32,6 кв. м, житловою площею 13,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776507021101;

- квартиру загальною площею 30,2 кв. м, житловою площею 11 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776492321101;

- усі рахунки, що наявні у АТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 300335, ЄДРПОУ 14305909, та відкриті на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4;

- усі рахунки, що наявні у АО "КРЕДИ АГРИКОЛЬ БАНК", МФО 300614, ЄДРПОУ 14361575, та відкриті на ОСОБА_2,

- накладення арешту із забороною права користування на автомобіль марки HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN-код транспортного засобу НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3.

У судовому засіданні позивач та його представник у зв'язку з тим, що інформація про відкриті рахунки на ім'я ОСОБА_2 не надійшла до суду, відкликав вимогу про накладення арешту на усі рахунки, відкриті на

ОСОБА_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на квартири, що на праві приватної власності належать ОСОБА_3, а саме: квартиру загальною площею 47,8 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою:

АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776544721101; квартиру загальною площею 30,1 кв. м, житловою площею 13,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776528521101; квартиру загальною площею 32,6 кв. м, житловою площею 13,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776507021101; квартиру загальною площею

30,2 кв. м, житловою площею 11 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна
1776492321101.

У задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль марки HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN-код транспортного засобу НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що між сторонами дійсно виник спір стосовно вказаних квартир та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по суті спору.

На думку судів, заявлений позивачем вид заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним і співмірним заходом забезпечення позову в рамках цієї справи.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль марки HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN-код транспортного засобу НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що вказаний автомобіль відповідно до договору купівлі-продажу від 02 липня 2020 року, укладеного між комісіонером ТОВ "Автомто Групп" та ОСОБА_7 під час розгляду цієї справи, на праві власності належить саме ОСОБА_7. Забезпечення позову шляхом накладання арешту забезпечується на майно, що належить відповідачу, разом із тим, вказаний автомобіль відповідачам не належить.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 через адвоката Овсепян К. А.подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

У січні 2021 року справу № 308/4932/20 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень

ОСОБА_3 зазначає частину 2 статті 389 ЦПК України з посиланням на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Судами попередніх інстанцій не було досліджено правовий режим майна, яке є об'єктом забезпечення позову, на яке позивач просив суд накласти арешт.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач не довів намірів ОСОБА_3 відчужити спірне майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду, у зв'язку з чим висновок судів про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову є передчасним. Посилання в заяві про можливість відчуження спірної квартири на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для її задоволення.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що утравні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомпро скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2020 року відмовлено у забезпеченні позову у зв'язку з тим, що позивач не навів достатніх підстав для забезпечення позову та не надав суду доказів, що майно може бути відчужене.

02 липня 2020 року ОСОБА_2 частково відчужила оспорюване майно, а саме: автомобіль марки HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN-код транспортного засобу НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3.

У липні 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Також встановлено, що предметом позову у цій цивільній справі є: скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 47,8 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776544721101; квартиру загальною площею 30,1 кв. м, житловою площею 13,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776528521101; квартиру загальною площею 32,6 кв. м, житловою площею 13,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776507021101; квартиру загальною площею 30,2 кв. м, житловою площею 11 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776492321101; визнання вищевказаного майна, а також автомобіля марки HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN-код транспортного засобу НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, та грошових коштів, наявних на рахунках у АТ "Райфайзен Банк Аваль, АО "КРЕДИ АГРИКОЛЬ БАНК" та відкритих на ОСОБА_2, спільною сумісною власністю подружжя; поділ вищевказаного майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" зазначено, що право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 , 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених Частиною 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими пунктів 2, 3 частини 1 статті 152 ЦПК України; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

З огляду на вказані норми права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходячи з того, що між сторонами існує спір про право, зокрема: про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 47,8 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776544721101; квартиру загальною площею 30,1 кв. м, житловою площею 13,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776528521101; квартиру загальною площею 32,6 кв. м, житловою площею 13,7 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776507021101; квартиру загальною площею 30,2 кв. м, житловою площею 11 кв. м, що складається з одної кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776492321101; визнання вищевказаного майна, спільною сумісною власністю подружжя; поділ вказаного майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, встановивши, що до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі існує загроза відчуження майна відповідачем, що створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно, оскільки такий вид забезпечення позову у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору та є співмірний із заявленими позивачем вимогами.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не встановлено факт утруднення виконання судового рішення по суті спору в майбутньому колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судами, ОСОБА_1 у цій справі вже звертався із заявою про забезпечення позову одночасно із позовною заявою, проте ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2020 року заявнику відмовлено у забезпеченні позову. Після чого 02 липня 2020 року ОСОБА_2 відчужила частково майно, що є предметом спору у цій справі, а саме: автомобіль марки HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN-код транспортного засобу НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3. З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали наявними правові підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів наголошує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дав належну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, врахував вимоги розумності, обґрунтованості позивачем необхідності забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено правовий режим майна, яке є об'єктом забезпечення позову та на яке позивач просив накласти арешт, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані доводи стосуються вирішення питання щодо суті наявного спору між сторонами, проте судами попередніх інстанцій вирішувалося питання щодо забезпечення позову. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довів намірів ОСОБА_3 відчужити спірне майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду та не навів відповідного обґрунтування у заяві про забезпечення позову зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої і апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. А. Калараш

О. С. Ткачук