Ухвала КЦС ВП від 26.08.2018 року у справі №661/2576/16-ц

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 661/2576/16-ц

провадження № 61-42080св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна та скасування запису про державну реєстрацію.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що йому на праві спільної сумісної власності з матір'ю ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1.

Право власності підтверджено свідоцтвом про право власності на житло, виданим 12 липня 1993 року Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 55-п, зареєстрованим 20 січня 1994 року Каховським БТІ.

У зазначеній квартирі зареєстровано його місце проживання.

Як йому стало відомо, належна йому та його матері квартира на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18 квітня 2016 року відчужена ОСОБА_2.

Згідно з пунктом 2 зазначеного вище договору купівлі-продажу квартира належала ОСОБА_5 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 28 травня 2004 року, що ухвалено у справі № 2-3553/04, яке в подальшому було скасовано.

Отже, спірна квартира вибула з його володіння на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому було скасовано.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1, посилаючись на статті 387, 388 ЦК України, просив витребувати від ОСОБА_2 на його користь квартиру АДРЕСА_1 та скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14256600 за ОСОБА_2 на спірну квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.

Скасовано запис про право власності № 14256600 від 18 квітня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 830636865107).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що рішення суду, на підставі якого спірна квартира вибула із власності позивача та його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано, спірна квартира належала останнім на праві спільної сумісної власності, частки не виділені, дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про витребування вказаного майна в цілому від ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2017 року змінено, ухвалено вважати, що на користь ОСОБА_1 витребувано 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та скасовано запис про право власності № 14256600 від 18 квітня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивач не підтвердив факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, а тому відповідно до статті 1218 ЦК України до нього не перейшло право на витребування від відповідача 1/2 частини спадкодавця у спірному майні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що виконати оскаржуване судове рішення апеляційного суду неможливо, оскільки, витребуючи на його користь 1/2 частини спірної квартири, апеляційний суд не врахував, що вказана квартира належала йому та його матері на праві спільної сумісної власності, частки не виділені.

Отже, суд апеляційної інстанції не захистив його порушене право на 1/2 частини спірної квартири.

Також апеляційний суд позбавив його права успадкувати 1/2 частини спірного нерухомого майна після смерті матері, оскільки внаслідок ухвалення апеляційним судом рішення про відмову у витребуванні 1/2 частини квартири, яка належала його матері, ця частина не ввійде до спадкової маси померлої ОСОБА_4.

У березні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині витребування 1/2 частини спірної квартири, яка належала ОСОБА_1, не мотивоване.

Суд апеляційної інстанції не навів мотивів висновку про те, що скасування рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2016 року, яким відновлене втрачене провадження, свідчить про скасування рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 28 травня 2004 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, та не врахував, що вказане судове рішення набрало законної сили та не було скасовано.

Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_5 набув право власності на спірну квартиру на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 28 травня 2004 року, яке було оскаржене, однак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 28 травня 2004 року закрито ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого 2017 року.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2016 року ухвалено за результатами розгляду заяви про відновлення втраченого провадження, а, відповідно, могло бути оскаржено виключно щодо того, чи мав суд підстави для відновлення втраченого провадження.

З указаних підстав оскаржено рішення Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року у справі № 2-3453/04.

Крім того, суд розглянув спір без залучення до участі у справі ОСОБА_5, який продав йому спірну квартиру.

Також апеляційний суд не врахував, що рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є самостійною підставою для скасування запису про право власності та не мотивував рішення про наявність підстав для скасування реєстрації права власності при витребуванні майна.

При цьому суд розглянув вимогу про скасування реєстраційного запису до неналежного відповідача.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 12 липня 1993 року, виданим Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Із 24 січня 1984 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровані у вказаній квартирі.

Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18 квітня 2016 року, ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1.

Право власності на вказане нерухоме майно ОСОБА_2 зареєстрував у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 2 зазначеного договору купівлі-продажу, на момент укладення правочину квартира належить продавцю на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона, ухваленого 28 травня 2004 року справа № 2-3453/04. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно проведена Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні 16 січня 2016 року, номер запису про право власності - 12961535, реєстраційний номер об'єкта нерухомості - 830636865107.

Це судове рішення ухвалено у справі № 2-3453/04 за позовом ОСОБА_6 до Херсонської товарної біржі "АЛЬТЕР-ЕГО", ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дійсним, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено за необґрунтованістю, а зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано дійсною угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і ОСОБА_4, укладену 10 грудня 2003 року щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на вказану квартиру.

ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_3, дізнавшись про порушення свого права щодо відчуження квартири, звернувся за судовим захистом щодо скасування рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 28 травня 2004 року.

Оскільки провадження у справі № 2-3453/04 було втрачено, у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про його відновлення.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2016 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-3453/04 за позовом ОСОБА_6 до Херсонської товарної біржі "АЛЬТЕР-ЕГО", ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дійсним.

Визначено, що у вказаній справі 28 травня 2004 року ухвалено рішення в резолютивній частині якого визначено:

"У задоволенні позову ОСОБА_6 до Херсонської товарної біржі "АЛЬТЕР-ЕГО", ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною відмовити за необґрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дійсним задовольнити.

Визнати дійсною угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та ОСОБА_4, укладену 10 грудня 2003 року щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53,00 кв. м, житловою площею 28,60 кв. м".

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року скасовано рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2016 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та ухвалене в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дійсним відмовлено.

Оскільки рішення суду, на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на спірну квартиру, скасовано, то співвласниками спірної квартири в рівних частинах є ОСОБА_1 та ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, після її смерті відкрилась спадщина.

Із заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини до Новокаховської державної нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавалось.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, касаційна скарга ОСОБА_2 - залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15).

Отже, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Установивши, що рішення суду, на підставі якого спірна квартира вибула із власності позивача, скасовано, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги про витребування вказаного майна від ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про відсутність підстав для витребування спірного майна на користь позивача.

Помилковими є посилання у касаційній скарзі ОСОБА_2 на те, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на спірну квартиру, є чинним і не скасованим, оскільки у зв'язку з втратою провадження у справі № 2-3453/04, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2016 року його відновлено та, зокрема, визнано за ОСОБА_5 право власності на спірну квартиру, а рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року вказане судове рішення скасовано.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд вирішив спір без залучення до участі у справі ОСОБА_5, чим порушив права останнього, оскільки позивач пред'явив вимоги про витребування майна від останнього власника, тобто ОСОБА_2, та не порушував питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 квітня 2016 року, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, тобто не пред'являв вимог до ОСОБА_5.

~law18~ передбачено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про відсутність підстав для скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру.

Разом із тим апеляційний суд, витребуючи від ОСОБА_2 на користь позивача 1/2 частини спірної квартири, не врахував таке.

Так, у справі, що переглядається, установлено, що спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з частиною 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За вимогами частини 1 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Якщо об'єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об'єкт, тому передати у власність можна лише об'єкт в цілому.

Витребовуючи 1/2 частини спірної квартири з володіння ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1, апеляційний суд не врахував, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, частки не виділені, а витребувати можна лише індивідуально визначене майно, а не частину у праві спільної сумісної власності.

Суд першої інстанції, установивши, що рішення суду, на підставі якого спірна квартира вибула із власності позивача та його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано, спірна квартира належала останнім на праві спільної сумісної власності, частки не виділені, дійшов правильного висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про витребування вказаного майна в цілому від ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, то відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України наявні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, та стягнення з відповідача на користь позивача 4 082,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року скасувати, заочне рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 082,40 грн судового збору, сплаченого у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Ю.

В. Черняк