Ухвала КЦС ВП від 06.10.2019 року у справі №405/5079/16-ц

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 405/5079/16-ц

провадження № 61-32538св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 квітня 2017 року у складі судді Шевченко І.

М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі -

ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 18 жовтня 2013 року між нею та

ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір банківського вкладу на суму

~money0~ строком на шість місяців та виплатою 17 % річних, з відкриттям особового рахунку № НОМЕР_1, та договір банківського вкладу на суму ~money1~ строком на три місяці та виплатою 16 % річних, з відкриттям особового рахунку № НОМЕР_2. Додатковою угодою від 20 січня

2014 року строк дії вказаного договору було продовжено до 18 квітня

2014 року із встановленням відсоткової ставки, що складає 17 % річних.

30 жовтня 2013 року та 20 листопада 2013 року вклад по договору № SAMDN01000738694366 було збільшено на ~money2~ та ~money3~ У вказані дати було збільшено і вклад по договору № SAMDN01000738694325 також на ~money4~ та ~money5~ відповідно.

09 січня 2014 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070054131200 на суму ~money6~, строком дії шість місяців, з нарахуванням та виплатою на суму вкладу 18 % річних. Для зарахування коштів за вказаним договором банком відкрито для вкладника особовий рахунок № НОМЕР_3.

У зв'язку з невиконанням ПАТ КБ "ПриватБанк" договірних зобов'язань та неповерненням коштів по вищезазначеним договорам вона звернулась до суду з позовом про стягнення належних їй коштів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2015 року її позов задоволено в повному обсязі. За результатом перегляду апеляційним та касаційним судом зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд стягнув з ПАТ КБ "ПриватБанк" на її користь грошові кошти за договорами банківського вкладу: № SAMDN01000738694366 (вклад "Стандарт на 6 міс.") від 18 жовтня 2013 року (рахунок № НОМЕР_1) - ~money7~; № SAMDN01000738694325 (вклад "Стандарт на 3 міс.")

від 18 жовтня 2013 року (рахунок № НОМЕР_2) - ~money8~; № SAMDNWFD0070054131200 (вклад "Стандарт") від 09 січня 2014 року (рахунок № НОМЕР_3) - ~money9~, а всього - 1 ~money10~

Враховуючи, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не виконує зобов'язання щодо повернення коштів, незважаючи на зазначене судове рішення,

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення пені та, передбачених статтею 625 ЦК України, інфляційних втрат та 3 % річних.

Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд з ПАТ КБ "ПриватБанк" на свою користь нарахування 3 % річних за невиконання зобов'язання у розмірі ~money11~

24 коп., нарахування інфляційний втрат за невиконання зобов'язань у розмірі ~money12~ 14 коп., нарахування пені за невиконання зобов'язання із частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі ~money13~ 10 коп., а всього - ~money14~ 48 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі ~money15~ 48 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статті

598 ЦК України зобов'язання банку перед вкладником за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, встановлений договором банківського вкладу. Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом. Таким чином, з урахуванням наведених правових норм, при невиконанні банком зобов'язання щодо повернення коштів по закінченню строку дії договорів банківського вкладу є доцільним застосування положення статті 625 ЦК України.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України від 12 травня

1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не спростував належними і допустимими доказами вказаних обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що грошові зобов'язання банку не припинилися і стосовно банку повинні застосовуватися наслідки прострочення ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України), а також підлягає стягненню пеня передбачена частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Судом перевірені надані позивачем ОСОБА_1 розрахунки пені,

3 % річних, інфляційних втрат та зазначено загальну суму коштів, які підлягають стягненню з банку у розмірі ~money16~ 48 коп.

Зазначені розрахунки відповідачем не спростовані, банк не надав на пропозицію суду своїх розрахунків або інших доказів, які б спростовували розрахунки позивача. До того ж в апеляційній скарзі відповідач не оспорює визначений судом розмір коштів, які стягнені з банку на користь

ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі ти витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ
КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" та до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання. На такі правовідносини (грошові зобов'язання) поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид

цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, а не зазначена у пункті 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідальність, оскільки положення пункті 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються у разі, якщо забезпечувальні санкції не передбачені законодавством. ПАТ КБ "ПриватБанк" вважало необґрунтованим та безпідставним подвійне застосування штрафних санкцій у вигляді стягнення 3 % від простроченої суми та 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення коштів за договорами банківського вкладу позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти (кошти внесені на депозит та відсотки): за договором банківського вкладу № SAMDN 01000738694366 (вклад "стандарт на 6 міс." від 18 жовтня 2013 року (рахунок № НОМЕР_1) у розмірі

~money17~; за договором банківського вкладу № SAMDN 01000738694325 (вклад "Стандарт на 3 міс." від 18 жовтня 2013 року (рахунок № НОМЕР_2) у розмірі ~money18~, за договором банківського вкладу № SAMNWFD 0070054131200 (вклад "Стандарт" від 09 січня 2014 року (рахунок № НОМЕР_3) у розмірі ~money19~, а всього 1 ~money20~

Зазначене рішення набрало законної сили (а. с. 10-15,16-22,27-31).

Зазначені кошти ПАТ КБ "ПриватБанк" не повернув вкладнику, рішення суду боржником не виконане (а. с. 63).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п'ятої

статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, та установивши, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не виконало рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 коштів за договором банківського вкладу у розмірі 1 ~money21~, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що до таких правовідносин підлягає застосуванню частина 2 статті 625 ЦК України та частина 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги про те, щопісля набрання рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2015 року законної сили між сторонами існують лише правовідносини з приводу виконання рішення суду, які врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" є необґрунтованими, оскільки у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстави його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.

Посилання касаційної скарги щодо невірного стягнення з банку пені за невиплату депозитних вкладів є помилковим, оскільки за невиконання банком своїх зобов'язань настає відповідальність у вигляді сплати пені, визначеної законом у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Отже, судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович