Ухвала КЦС ВП від 17.11.2019 року у справі №570/4232/15-ц

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 570/4232/15-ц

провадження № 61-536 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ПророкаВ. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство «Волинь»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2016 року у складі судді Кушнір Н. В. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2016 року у складі суддів: Шеремет А. М., Гордійчук С. О., Ковальчук С. О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Волинь» (далі - ПСП «Волинь») про стягнення заробітної плати за період з 1 січня по 5 серпня 2014 року.

У лютому 2016 року, уточнивши позов, позивач просив стягнути заробітну плату за листопад 2013 року в сумі 200 грн, з 1 січня по 5 серпня 2014 року в сумі 2 606 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 150 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 255 грн 20 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 5 серпня 2014 року по день винесення рішення в сумі 26 284 грн 80 коп.

Позовна заява мотивована тим, що 1 серпня 2010 року позивач був прийнятий на роботу у ПСП «Волинь». Наказом від 5 серпня 2014 року № 37 ОСОБА_4 звільнений з роботи за угодою сторін. ПСП «Волинь» своїх зобов'язань із виплати заробітної плати систематично не виконувала. Відповідачем не виплачена позивачу у повному обсязі заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2016 року в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 9 вересня 2015 року, яке набрало законної сили, з відповідача стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а обставини, на які вказує позивач у позовній заяві, можуть бути підставою для перегляду рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 9 вересня 2015 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2016 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення мотивоване тим, що судом першої інстанції не порушено норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем порушено строки розрахунку при звільненні, не донараховано та не виплачено заробітну плату, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що позивач звернувся з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за інший період, ніж стягнуто рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 9 вересня 2015 року, а також не зазначено підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходу, а відповідачем не надано документ, яким підтверджено виплату заробітної плати у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.