Ухвала КЦС ВП від 10.03.2019 року у справі №761/6295/17

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 761/6295/17

провадження № 61-3830св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року в складі судді:

Піхур О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 жовтня 1978 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який 25 листопада 1997 року розірвано. Проте розірвання шлюбу було формальним, вони і надалі залишалися сім'єю, проживали разом та вели спільне господарство, бюджет. Перестали проживати разом з 01 вересня 2012 року.

Спільне проживання можуть підтвердити свідки, крім того, сторонами було придбано в той час спільне майно.

Під час спільного проживання однією сім'єю внаслідок їх спільної праці, як сім'ї, а також в результаті отримання спільних доходів з використанням наукових робіт позивача як кандидата технічних наук, а також в результаті її особистих доходів, було придбано нерухоме майно. Нерухоме майно придбано в результаті їх спільної праці як членів сім'ї, а також в результаті отримання спільних доходів з використанням наукових робіт позивача, як кандидата технічних наук, оскільки, роботи, які виконувалися МП "Темп-7", засновником та директором якого є ОСОБА_2, по виготовленню комплектуючих для кумулятивних зарядів здійснювалися на основі її дисертації на наукову ступінь кандидата технічних наук, з 1998 по 2006 роки здійснено виконання 5 науково-дослідних робіт за кошти фінансування державного бюджету, замовником виступило Міністерство палива та енергетики України. Це є доказом того, що доходи отримані ОСОБА_2 в результаті господарської діяльності МП "Темп-7" були отримані в результаті її праці як керівника науково-дослідних робіт, що виконувало МП "Темп-7" за фінансування державного бюджету, та в подальшому доходи використовувалися для придбання нерухомого майна. В період спільного проживання відповідач не мав достатніх коштів для придбання та покращення стану майна, проведення ремонту, сплату комунальних послуг без залучення особистих коштів позивача, індивідуальної праці, оскільки, відповідач отримує мінімальний розмір пенсії.

Позивач зазначала, що одним з доказів їх спільного проживання та спільної праці є те, що вони спільно з відповідачем придбали квартиру, з приводу якої немає спору, відповідно договору купівлі-продажу від 25 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є., зареєстрованого в реєстрі за № 276, відповідно до якого вони виступили покупцями в рівних частинах квартири номер АДРЕСА_1, та в якому було повідомлено, що сторони проживають однією сім'єю.

Сторонами в період проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу за спільні кошти також гаражний бокс, розташований за адресою: АДРЕСА_2, Гаражно-будівельний кооператив "Академічний", площею 18,0 кв. м за ціною 2638
грн. за договором купівлі-продажу від 08.12.1997 року, посвідчений 08.12.1997 р. державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори Шепелюк О. Г., серія ААК № 660367, покупцем за яким виступив відповідач ОСОБА_4. Згідно довідки Гаражно-будівельного кооперативу "Академічний" № 15-ГК від 05.10.2017 року, гаражний бокс № НОМЕР_1, розташований в ГБК "Академічний по бульвару Дружби народів, 16 в м. Києві належить члену кооперативу ОСОБА_2 02 вересня 2008 році сторонами внаслідок їхньої спільної праці як сім'ї, а також в результаті отримання спільних доходів з використанням наукових робіт позивача як кандидата технічних наук, а також в результаті особистих доходів позивача на ім'я відповідача в автосалоні було придбано автомобіль марки Skoda-Super B, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який згідно відповіді Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України за № 31/26 С-917 від 27.09.2017 року 02 вересня 2008 року було реєстровано за ОСОБА_2 та 23 травня 2017 року було перереєстровано на нового власника. Позивач зазначає, що автомобіль, який було ними придбано за спільні кошти, був відчужений відповідачем без згоди позивача.

Згідно висновку ТОВ "Бюро оцінок" від 11 грудня 2017 року ринкова вартість автомобіля марки Skoda-Super B, 2006 року випуску, станом на грудень 2017 року становить 8650 доларів США, що еквівалентно 235 863,79 грн. Крім того, в період проживання відповідача та позивача однією сім'єю за спільні кошти, в результаті спільної праці було придбано меблі, речі домашнього вжитку, побутову техніку.

ОСОБА_1 просила

встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01 січня 2004 року по 01 вересня 2012 року;

визнати 3-х кімнатну квартиру загальною площею 74,30 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_3; 2-х кімнатну квартиру загальною площею 45,50 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4,1/10 частини 2-х кімнатної квартири загальною площею 44,10 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5; приміщення для відпочинку № 1, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 1-1 по 1-2, що розташоване за адресою АДРЕСА_6; приміщення для відпочинку № 2, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 2-1 по 2-2, що розташоване за адресою АДРЕСА_6; гаражний бокс № НОМЕР_1, що розташований в Гаражно-будівельному кооперативі "Академічний" за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 16, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину 3-х кімнатної квартири загальною площею 74,30 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_3; на 1/2 частини 2-х кімнатної квартири загальною площею 45,50 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, на 1/20 частини 2-х кімнатної квартири загальною площею 44,10 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5; на 1/2 частину приміщення для відпочинку № 1, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 1-1 по 1-2, що розташоване за адресою АДРЕСА_6; на 1/2 частину приміщення для відпочинку № 2, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 2-1 по 2-2, що розташоване за адресою АДРЕСА_6; на 1/2 частину гаражного боксу № НОМЕР_1, що розташований в Гаражно-будівельному кооперативі "Академічний" за адресою: м.

Київ, бульвар Дружби народів, 16; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини 3-х кімнатної квартири загальною площею 74,30 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_3; на 1/2 частини 2-х кімнатної квартири загальною площею 45,50 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, на 1/20 частини 2-х кімнатної квартири загальною площею 44,10 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5; на 1/2 частини приміщення для відпочинку № 1, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 1-1 по 1-2, що розташоване за адресою АДРЕСА_6; на 1/2 частини приміщення для відпочинку № 2, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 2-1 по 2-2, що розташоване за адресою АДРЕСА_6, на 1/2 частину гаражного боксу № НОМЕР_1, що розташований в Гаражно-будівельному кооперативі "Академічний" за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 16;

визнати набір дерев'яних італійських меблів "Версаче" вартістю 120 000,00 грн. (у позолоті - горка, креденс, комод), стіл, 4 стільці вартістю 28000,00 грн., диван та два крісла зі шкіри виробництво Китай вартістю 28 000 грн., набір кухонних італійських дерев'яних меблів довжиною 5,3 метрів вартістю 110 000,00
грн. (верхні та нижні шафки), кухонний стіл, дві тумбочки куточок українського виробництва - вартістю 12 000,00 грн, витяжку grange вартістю 21 000,00 грн., газову плита grange вартістю 15 000,00 грн., холодильник "БОШ" вартістю 13
000,00 грн., музикальний центр "Sony" вартістю 5 000 грн., вішалку для одягу виробництво Італія вартістю 13 000,00 грн., сервіз чайний на 12 персон вартістю 4 000,00 грн, набір бокалів для мартіні (6 одиниць) вартістю 2 000,00 грн., ложки для кофе зі срібла (6 шт. ) вартістю 16 000,00 грн., ложки зі срібла в позолоті (6 шт. ) вартістю 15 000,00 грн, картину- чеканку "Будинок в селі" вартістю 3 000,00 грн, Ікону Косми й Даміана вартістю 500,00 грн., штори та тюлі для стальні вартістю 10 000,00 грн., пральну машинку "Бош" вартістю 11 000,00
грн., тумбу з дзеркалом для ванної кімнати виробництво Італія вартістю 18 000,00
грн., кондиціонер Ferroli - 3 шт. вартістю 15 000,00. грн., вбудовану шафу у коридорі вартістю 6 000,00 грн., набір італійських меблів для спальні вартістю 120 000,00 грн. (шафа довжиною 3,5 м - 6 дверок, двоспальне ліжко, дві тумбочки, трюмо, комод, крісло - качалка, тумба під телевізор), гобелел на стіну розміром 80 см х 100 см вартістю 3 000,00 грн, килим на підлогу розміром 2,2 м х 3,5 м- - 2 шт. вартістю 20 000,00 грн, набір вбудованих меблів для кабінету вартістю 160
000,00 грн. (шафа - купе, стіл письмовий, три навісні шафи, шафа для посуду, диван розкладний виготовлений на замовлення вартістю 16 000,00 грн., штори та тюлі для кабінету вартістю 15 000,00 грн., два телевізори "Sоnу" вартістю 15000,00 грн, набір столових приборів з мельхіору на 12 персон (36 предметів) вартістю 12000,00 грн, картину олією з зображенням природи вартістю 12 000,00
грн., дві тумбочки в прихожу для взуття вартістю 14 000,00 грн., колонку газову "Бош" вартістю 12000,00 грн спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

та поділити вказане майно:

виділити ОСОБА_1: набір дерев'яних італійських меблів "Версаче" вартістю 120
000,00 грн. (у позолоті - горка, креденс, комод), стіл, 4 стільці вартістю 28000,00 грн., диван та два крісла зі шкіри виробництво Китай вартістю 28 000
грн., набір кухонних італійських дерев'яних меблів довжиною 5,3 метрів вартістю 110 000,00 грн. (верхні та нижні шафки), кухонний стіл, дві тумбочки куточок українського виробництва - вартістю 12 000,00 грн, витяжку grange вартістю 21
000,00 грн., газову плита grange вартістю 15 000,00 грн., холодильник "БОШ" вартістю 13 000,00 грн., музикальний центр "Sony" вартістю 5 000 грн., вішалку для одягу виробництво Італія вартістю 13 000,00 грн., сервіз чайний на 12 персон вартістю 4 000,00 грн, набір бокалів для мартіні (6 одиниць) вартістю 2 000,00
грн., ложки для кофе зі срібла (6 шт. ) вартістю 16 000,00 грн., ложки зі срібла в позолоті (6 шт. ) вартістю 15 000,00 грн, картину- чеканку "Будинок в селі" вартістю 3 000,00 грн, Ікону Косми й Даміана вартістю 500,00 грн., штори та тюлі для стальні вартістю 10 000,00 грн., пральну машинку "Бош" вартістю 11 000,00
грн., а всього на загальну суму 437000,00 грн. ; виділити ОСОБА_2 тумбу з дзеркалом для ванної кімнати виробництво Італія вартістю 18 000 грн, кондиціонер Ferroli - 3 шт. вартістю 15 000 грн, вбудовану шафу у коридорі вартістю 6 000
грн, набір італійських меблів для спальні вартістю 120 000 грн (шафа довжиною 3,5 м - 6 дверок, двоспальне ліжко, дві тумбочки, трюмо, комод, крісло - качалка, тумба під телевізор), гобелел на стіну розміром 80 см х 100 см вартістю 3 000,00 грн., килим на підлогу розміром 2,2 м х 3,5 м- - 2 шт. вартістю 20
000,00 грн., набір вбудованих меблів для кабінету вартістю 160 000 грн (шафа - купе, стіл письмовий, три навісні шафи, шафа для посуду, диван розкладний виготовлений на замовлення вартістю 16 000 грн, штори та тюлі для кабінету вартістю 15 000,00 грн, два телевізори "Sоnу" вартістю 15 000 грн, набір столових приборів з мельхіору на 12 персон (36 предметів) вартістю 12 000 грн, картину олією з зображенням природи вартістю 12 000,00 грн., дві тумбочки в прихожу для взуття вартістю 14 000,00 грн, колонку газову "Бош" вартістю 12 000
грн - всього на загальну суму 438 000 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Skoda-Super B, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 117931,89 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з 01 січня 2004 року до 01 вересня 2012 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2: приміщення для відпочинку № 1, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 1-1 по 1-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 та приміщення для відпочинку №2, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 2-1 по 2-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину приміщення для відпочинку № 1, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 1-1 по 1-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину приміщення для відпочинку № 2, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 2-1 по 2-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину приміщення для відпочинку № 1, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 1-1 по 1-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину приміщення для відпочинку № 2, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 2-1 по 2-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля Skoda-superb, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 117 931,89 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено факт сумісного проживання сторін однією сім'єю, що підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків, проте, оскільки факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року, а Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу, тому суд першої інстанції встановив факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з 01 січня 2004 року до 01 вересня 2012 року та поділив майно придбане в цей період.

При відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання майна, набутого до 2004 року спільною сумісною власністю та його поділу, суд першої інстанції вказав, що сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах не є підставою для визнання права спільної сумісної власності майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, при цьому позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ведення з відповідачем спільного господарства, побуту та бюджету в період з 1997 року по 2003 рік, тобто, на час придбання іншого спірного майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановлено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано 3-х кімнатну квартиру загальною площею 74,30 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3; 2-х кімнатну квартиру загальною площею 45,50 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4; 1/10 частини 2-х кімнатної квартири загальною площею 44,10 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5; гаражний бокс № НОМЕР_1, що розташований в гаражно-будівельному кооперативі "Академічний" за адресою м. Київ, бульвар Дружби народів 16, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2, за кожним із них право власності на 1/2 частину 3-х кімнатної квартири загальною площею 74,30 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_3; на 1/2 частини 2-х кімнатної квартири загальною площею 45,50 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_4, на 1/20 частини 2-х кімнатної квартири загальною площею 44,10 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 та на 1/2 частину гаражного боксу № НОМЕР_1, що розташований в Гаражно-будівельному кооперативі "Академічний" за адресою м. Київ, бульвар Дружби народів 16.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання іншого майна спільною сумісною власністю та його поділ відмовлено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 рову в частині розподілу судових витрат змінено, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 416 грн. судового збору.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 рову залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, обґрунтовуючи її тим, що обставини на які вона посилалась у позові підтверджені показами свідків та наданими доказами, спірне майно придбане за спільні кошти, отримані внаслідок спільної праці сторін, як членів сім'ї, в період спільного проживання, а тому належить подружжю в рівних частинах.

Апеляційний суд вказав, що сторони разом працювали на підприємстві МП "Темп-7", де відповідач був директором, а позивач була керівником науково-дослідних робіт, здійснювала науково-дослідні роботи за кошти фінансування державного бюджету, разом виконували спільні роботи, пов'язані з виробництвом корпусів і облицьовок кумулятивних зарядів на протязі існування підприємства. ОСОБА_1 виконувала роботи, пов'язані з проведенням не тільки наукових дослідів, але і написання звітів, а також і виробництвом порошкових облицьовок, керувала закупівлею матеріалів для виробництва, займалась організацією транспортування для випробувань та подальшого використання у виробництві. За даними напрямком роботи підприємство МП "Темп-7" отримувало кошти з державного бюджету, які підприємство ніколи не перераховувало в ІПМ за виконання наукових робіт (т.1 а. с. 30-33,137-143,238). Доходи від підприємства МП "Темп-7", які отримувались з використанням спільної праці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в подальшому були витрачені на придбання нерухомого майна. Таким чином, під час спільного проживання, внаслідок спільної праці, сторонами було придбано спірні квартири, гаражний бокс, які були оформлені на ім'я відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Зазначені обставини відповідачем не спростовані. Квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О. В. від 07 листопада 2002 року №4938. Квартира за адресою: АДРЕСА_5 на праві власності зареєстрована: 1/10 ч. за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Степаненко В. Д., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 28 липня 2003 року. Квартира за адресою: АДРЕСА_4 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О. В. від 28 лютого 2003 року №951. Гаражний бокс, розташований за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_2 відповідно договору купівлі-продажу від 08 грудня 1997 року (т. 2, а. с. 31,38). Будучи допитаною в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що сторони по справі після розлучення в період з 1997 року по 2012 рік жили як сім'я, мали спільний побут, бюджет, разом працювали на підприємстві МП "Темп-7", вели спільне господарство, купували майно за спільні кошти. Посилання відповідача у запереченнях до заявленого позову щодо того, що після розірвання шлюбу сторони проживали разом, проте не підтримували шлюбних відносин та не вели спільного господарства не знайшли свого підтвердження та спростовані викладеними доказами. Твердження відповідача, про те, що він будучи засновником ТОВ "Бенефіт" придбав майно за рахунок цього підприємства та його доходу не підтверджені належними доказами. Тому апеляційний суд вважав, що вимога позивача про визнання квартири за адресою АДРЕСА_3; квартири за адресою. АДРЕСА_4; 1/10 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5; гаражного боксу № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню і рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки в частині поділу рухомого майна позивач не довела наявність цього майна на час розгляду справи судом. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось. За таких обставин, відповідно до статті 376 ЦПК України, колегія суддів зробила висновок про скасування оскарженого рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановленню в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Аргументи учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у справі відсутні докази проживання сторін однією сім'єю. Позивач не виконувала спільні роботи з відповідачем на підприємстві МП "Темп-7". Апеляційний суд поверхово дослідив докази та зробив передчасний висновок стосовно участі позивача у процесі діяльності МП "Темп-7".

Зазначає, що не можна визнати правильним застосування судами норм статей ЦК України 2003 року та статей 62, 74 СК України для визнання за позивачем права власності на половину квартири, набутої до 1 січня 2004 року, без встановлення факту створення сторонами спільної часткової власності на квартиру та визначення ступеня участі в цьому позивача працею й коштами. Вказує, що позивач пропустила позовну давність.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що позивачем та її представниками у встановленому ЦПК України порядку подано письмові докази, а саме довідку видану Інститутом проблем матеріалознавства НАН України про отриману позивачем за період 2000-2005рр. заробітної плати, яка склала 40 000 грн. Позивачем надано суду як доказ виданий Державною науковою, установою "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" Перелік науково-дослідних робіт МП "ТЕМП-7". Як вбачається з наданої інформації відповідно до замовлення Міністерства палива та енергетики України 20.01.2004 МП "ТЕМП-7" розпочало створення наукових вимог по кумулятивним зарядам з порошковою обліцовкою, керівником науково-дослідної роботи визначено ОСОБА_1, тобто позивача. Усього за період: 2001 по 2007 Міністерством палива та енергетики перераховано на МП "ТЕМП-7" 550 тис. грн.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання (дії) постанови Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 20 жовтня 1978 року між сторонами зареєстровано шлюб.

25 листопада 1997 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 20 січня 2017 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О. В. від 07 листопада 2002 року № 4938.

Відповідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 23 січня 2017 року квартира за адресою: АДРЕСА_5 на праві власності зареєстрована: 1/10 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Степаненко В. Д., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 28 липня 2003 року, № 4258, зареєстрованого в Бюро 26 серпня 2003 року за реєстровим № 3 в реєстровій книзі д. 1472-6; 9/10 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 6-ю Київською державною нотаріальною конторою від 01 липня 2004 року, № 11-6219, зареєстрованого в бюро 09 липня 2004 року за реєстровим № 3 в реєстровій книзі д. 1472-9.

Відповідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 20 січня 2017 року квартира за адресою: АДРЕСА_4 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О. В. від 28 лютого 2003 року № 951.

Згідно договору купівлі-продажу від 25 березня 2010 року сторони купили квартиру за адресою: АДРЕСА_8, яка належить їм в рівних частинах, відповідно пункту 5 якого, сторони повідомили покупця, що вони проживають однією сім'єю.

Відповідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта приміщення для відпочинку № 1, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 1-1 по 1-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6; приміщення для відпочинку № 2, що складається з приміщення другого поверху в літ. "К" з 2-1 по 2-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 на праві власності зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського МНО від 06 квітня 2012 року, реєстри № 401,404.

Відповідно договору купівлі-продажу від 08 грудня 1997 року відповідач купив гаражний бокс, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який відповідно довідки ГБК "Академічний" від 25 жовтня 2017 року належить члену кооперативу ОСОБА_2.

У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року в справі № 6-211цс14 вказано, що "відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України від 7 лютого 1991 року № 697-XII "Про власність", відповідних норм ЦК УРСР)та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".

Правила статей 22, 28, 29 КпШС в цих випадках не застосовуються. Так, згідно зі статтею 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі. За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону України "Про власність", статті 22 КпШС), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України "Про власність"), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 року особами, які проживали однією сім'єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно було встановити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці. Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна.

Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю. Тільки в разі встановлення цих фактів та обставин положення частини 1 статті 24 КпШС, частини 1 статті 17 Закону України "Про власність" вважається правильно застосованим із дотриманням рекомендацій, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" та від 22 грудня 1995 року № 29 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У частинах 1 -3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 1, 2 частини 1 статті 264 ЦПК України зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно пунктів 1, 2 частини 4 статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Апеляційний суд зазначив, що доходи від підприємства МП "Темп-7", які отримувались з використанням спільної праці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у подальшому були витрачені на придбання нерухомого майна. На підтвердження своїх висновків апеляційний суд посилається на те, що за даними напрямком роботи підприємство МП "Темп-7" отримувало кошти з державного бюджету, які підприємство ніколи не перераховувало в ІПМ за виконання наукових робіт (Т. 1 а. с. 30-33,137-143,238).

Проте, як свідчить аналіз матеріалів справи, докази, а саме: інформація про напрямки діяльності МП "Темп-7" (Т. 1, а. с. 30-42); статут МП "Темп-7" (Т. 1, а. с. 137-143); довідка від 24 жовтня 2017 року № 01-11-35758 (Т. 1, а. с. 238), не підтверджують наявність спільної праці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та отримання ними доходу. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду в цій частині.

Окрім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а. с. 219, том 2).

Тобто ОСОБА_1 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року в частині задоволених позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржувала.

Разом із тим, в резолютивній частині постановиКиївського апеляційного суду від 29 січня 2019 року вказано, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановлено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Натомість в іншій частині рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 15 червня 2018 рову залишено без змін.

Згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Аналіз статті 375 ЦПК України свідчить, що підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін є ухвалення судом першої інстанції судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і такий висновок має робитися судом апеляційної інстанції тільки у тому разі, якщо судове рішення суду першої інстанції переглядається по суті. Якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то це не є підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, із вказівкою про це в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції. Тобто, якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути вказано, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, в якій саме частині судове рішення суду першої інстанції залишено без змін (змінено чи скасовано).

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, рішення суду першої інстанції не оскаржувалося ОСОБА_1 в частині задоволених позовних вимог. Тому зробив безпідставний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог судом першої інстанції, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося в апеляційному порядку.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року скасувати.

Справу № 761/6295/17 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук