Ухвала КЦС ВП від 10.02.2020 року у справі №759/12872/17

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 759/12872/17-ц

провадження № 61-2207св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Київська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Святошинського районного суду

м. Києва від 18 жовтня 2019 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів:

Желепи О. В., Кулікової С. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2, третя особа - Київська міська рада, про зобов'язання вчинити дії.

Позовну заяву мотивовано тим, що на підставі договору-купівлі продажу земельної ділянки від 21 лютого 2017 року він є власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:397:0039, з цільовим призначенням: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначена земельна ділянка, згідно плану меж на державному акті

на землю від п. Ж до п. З межує із земельною ділянкою відповідача

з кадастровим номером 8000000000:75:397:0041, яка розташована

за адресосю: АДРЕСА_2, право власності на яку підтверджено інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22 серпня

2017 року.

ОСОБА_1 зазначав, що за результатами топозйомки, яку він замовляв з метою здійснення забудови земельної ділянки, було виявлено, що земельна ділянка відповідача позначена червоною лінією, також відображено місце розташування 3-х поверхового будинку відповідача

під АДРЕСА_2, зокрема, що найбільш виступаюча стіна будинку проходить по межі земельних ділянок відповідача та його земельної ділянки, а частина даху виступає за межі ділянки відповідача та нависає над ділянкою позивача.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 02 травня 2018 року № 01-04/2018 розташування житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_2, на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:75:397:0041, відносно межі сусідньої земельної ділянки

за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:75:397:0039, не відповідає вимогам пункту 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень"

в частині недотримання мінімальної відстані в 1 метр від стіни вказаного будинку до межі земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:75:397:0039. Виступаюча частина фасаду (еркер) житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:75:397:0041, частково знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу (схеми № 6 та № 7, а. с. 12 експертного висновку), чим підтверджується факт порушення відповідачем вимог пункту

3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських

і сільських поселень" в частині недотримання мінімальної відстані в 1 метр від стіни зазначеного будинку до межі сусідньої земельної ділянки.

З урахуванням викладеного та зміни предмету спору, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ОСОБА_2 здійснити відповідну перебудову збудованого нею будинку за адресою: АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:75:397:0150, таким чином, щоб найбільш виступаюча частина будинку знаходилась від межі земельних ділянок з кадастровими номерами undefined та 8000000000:75:397:0039 на відстані не менше ніж 1 метр.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів

та не зазначив обставин, які б свідчили про те, які конкретно його права порушуються, внаслідок знаходження житлового будинку відповідача

на відстані менше ніж один метр від межі, і чому вони можуть бути захищені, лише у спосіб перебудови будинку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва

від 18 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки ним не доведено порушення його прав, внаслідок знаходження житлового будинку відповідача

на відстані менше ніж один метр від межі та не наведено обставин чому вони можуть бути захищені лише у спосіб перебудови будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись

на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 759/12872/17

із Святошинського районного суду м. Києва.

У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,

що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вважає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази порушення відповідачем прав позивача, зокрема: топозйомку, фототаблицю та висновок судової будівельно-технічної експертизи від 02 травня 2018 року № 01-04/2018, які підтверджують розташування будинку відповідача на межі з земельною ділянкою позивача без жодного відступу від цієї межі.

Разом із тим заявник вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно було відхилені клопотання щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи та клопотання про виклик свідків.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу у якому зазначено,

що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору-купівлі продажу земельної ділянки від 21 лютого 2017 року придбав земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:397:0039, з цільовим призначенням: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-9, т. 1).

ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок

АДРЕСА_2, загальною площею 292,9 кв. м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 800000000:75:397:0150

(а. с. 99,100, т. 1).

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 02 травня 2018 року № 01-04/2018, складеного судовим експертом Сверидою О. М. (свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта від 07 жовтня 2016 року № 1828), розташування житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_2, на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:75:397:0041, відносно межі сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:75:397:0039, не відповідає вимогам пункту 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" в частині недотримання мінімальної відстані

в 1 метр від стіни вказаного будинку до земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1, кадастровий номер undefined. Виступаюча частина фасаду (еркер) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:75:397:0041, частково знаходиться

на земельній ділянці з кадастровим номером undefined, яка належить ОСОБА_1 (схеми № 6 та № 7 на а. с. 12 експертного висновку), чим підтверджується факт порушення ОСОБА_2 вимог пункту 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування.

Планування і забудова міських

і сільських поселень" в частині недотримання мінімальної відстані в 1 метр від стіни зазначеного будинку до межі сусідньої земельної ділянки

(а. с. 124-136, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частинами 1 та 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані

не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур

та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Частинами 1 , 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів

у їх сукупності.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин

і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що житловий будинок відповідача, який вона отримала у спадщину, був збудований задовго до того, як позивач за договором купівлі-продажу придбав сусідню земельну ділянку, обґрунтовано вважав, що придбаваючи земельну ділянку, позивач мав змогу врахувати всі забудови сусідів, оскільки на час купівлі-продажу будинок відповідача вже був у тому вигляді, що і на час розгляду справи, позивач міг встановити, що будинок збудовано на межі між сусідніми земельними ділянками, та відповідно врахувати цю обставину.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що позовна заява про зобов'язання відповідача перебудувати житловий будинок,

за таких обставин не відповідає ні вимогам закону, ні засадам добросусідства, оскільки позивачем не доведено які конкретні права на час звернення з цим позовом порушуються, а також не наведено обставин,

які б свідчили, що відповідачем порушено його право власності на майно,

у зв'язку із тим, що позивач посилається лише на недотримання відстані

до межі при здійсненні будівництва.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотань про призначення судової експертизи

та виклик свідків, оскільки заявник не навів належного обґрунтування цих клопотань, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, а також питань, які просив поставити перед експертом, атому доводи заявника в цій частині є необґрунтованими.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти,

що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої

та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року

та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович