Ухвала КЦС ВП від 03.04.2018 року у справі №344/20165/14-ц

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 344/20165/14-ц

провадження № 61-14169св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року у складі судді Польської М.

В. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2016 року у складі колегії суддів Девляшевського В. А., Пнівчук О. В., Соколовського В. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, визнання права власності на 1/2 частину садового будинку та земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що з серпня 2007 року по 01 грудня

2014 року ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне домашнє господарство і під час спільного проживання ними було придбано: садовий будиночок та дві земельні ділянки в садівничому товаристві "Машинобудівник" в селі Павлівка Тисменицького району. Однак, право власності на вищевказане майно було оформлено на ОСОБА_2.

Відповідач не визнає право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину спільного придбаного майна.

ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 10 серпня 2007 року по 01 грудня 2014 рік. Визнати садовий будиночок, який знаходиться в АДРЕСА_2, земельну ділянку для садового використання в садівничому товаристві "Машинобудівник", ділянка № НОМЕР_1, площею 0,0608 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Тисменицького району, Івано-Франківської області, земельну ділянку для садового використання в садівничому товаристві "Машинобудівник", площею 0,0762 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Тисменицького району, Івано-Франківської області, спільною сумісною власністю подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку садового будиночку, який знаходиться АДРЕСА_2,1/2 частину земельної ділянки для садового використання в садівничому товаристві "Машинобудівник", ділянка № НОМЕР_1, площею 0,0608 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Тисменицького району, Івано-Франківської області, 1/2 частку земельної ділянки для садового використання в садівничому товаристві "Машинобудівник", площею 0,0762 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Тисменицького району, Івано-Франківської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 10 серпня 2007 року по 01 грудня

2014 року.

Визнано садовий будиночок, який знаходиться в АДРЕСА_2, земельну ділянку для садового використання в садівничому товаристві "Машинобудівник", ділянка № НОМЕР_1, площею 0,0608 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Тисменицького району, Івано-Франківської області, земельну ділянку для садового використання в садівничому товаристві "Машинобудівник", площею 0,0762 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будиночку, який знаходиться в АДРЕСА_2,1/2 частину земельної ділянки для садового використання в садівничому товаристві "Машинобудівник", ділянка № НОМЕР_1, площею 0,0608 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Тисменицького району, Івано-Франківської області, 1/2 частину земельної ділянки для садового використання в садівничому товаристві "Машинобудівник", площею 0,0762 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 з серпня 2007 року по грудень 2014 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. На підставі пояснень свідків та письмових доказів, які містяться в справі, було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали і вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет. Під час спільного проживання вони 14 вересня 2011 року за спільні кошти придбали садовий будинок у садівничому товаристві "Машинобудівник" та дві земельні ділянки в селі Павлівка Тисменицького району Івано-Франківської області.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, особа, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_3 оскаржила його апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 вересня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому вказав, що посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_1 не приймала ніякої участі у придбанні названих вище об'єктів нерухомості, є голослівними і безпідставними. Твердження про те, що будинок і земельні ділянки ОСОБА_2 придбав за позичені у неї кошти, не відповідають дійсності.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

31 жовтня 2016 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про належність садового будинку та земельної ділянки, суд першої інстанції не перевірив обставини наявності арешту даного спірного майна, зареєстрованого у зв'язку з примусовим виконанням рішень судів у справах № 344/3054/14-ц, № 344/5923/14-ц.

Визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірного майна унеможливлює отримання ОСОБА_3 коштів, які стягнуті за судовими рішеннями про стягнення боргу, оскільки формально частка боржника

ОСОБА_2 зменшилась вдвічі.

ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів про придбання спірного майна за спільні з ОСОБА_2 кошти.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року та ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2016 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У грудні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року зупинено виконання заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що з серпня 2007 року по грудень 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати однієї сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

Спочатку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в кімнаті гуртожитку по АДРЕСА_3, що належала на праві власності ОСОБА_1, вели спільне господарство, єдиний сімейний бюджет, разом працювали.

Під час спільного проживання за накопичені кошти ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 14 вересня 2011 року придбано: садовий будиночок № НОМЕР_2 що знаходиться в селі Павлівка в садівничому товаристві "Машинобудівник"
Тисменицького району Івано-Франківської області, вартістю ~money0~, земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0608 га, що знаходиться в селі Павлівка в садівничому товаристві "Машинобудівник" Тисменицького району Івано-Франківської області, вартістю ~money1~, та земельну ділянку площею 0,0762 га, що знаходиться в селі Павлівка Тисменицького району Івано-Франківської області, вартістю ~money2~ які придбані на ім'я ОСОБА_2.

Дані обставини проживання однією сім'єю та придбання спільного майна підтверджено свідченнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 статті 74 СК України.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що "вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки".

За змістом частини 1 статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 60 ЦПК України.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.

За змістом статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання її та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 10 серпня 2007 року по 01 грудня 2014 року, визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю та визнання права власності на 1/2 частину садового будинку та земельної ділянки, оскільки спірне майно набуте під час проживання сторін однією сім'єю майно є спільною сумісною власністю, яке підлягає поділу відповідно до правил статей 60, 70 СК України.

Ухвалюючи рішення суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій та не належить до компетенції касаційного суду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В.

П. Курило