Постанова КЦС ВП від 03.07.2019 року у справі №203/6814/15-Ц

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 203/6814/15-ц

провадження № 61-13578св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - П'ята дніпропетровська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту відсутності спадкового майна та визнання заповіту недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року у складі судді Карпенка Д. Г. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Осіяна О. М., Глущенко Н. Г., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив встановити факт відсутності спадкового майна на момент смерті брата - ОСОБА_3, та визнати недійсним складений ОСОБА_3 на користь відповідача заповіт, посвідчений 10 квітня 2008 року нотаріусом П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він, відповідач та ОСОБА_3 є рідними братами.

Народний суд Кіровського району м. Дніпропетровська рішенням від 15 серпня 1974 року визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.

На підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року позивач є власником будинку АДРЕСА_2.

01 березня 2008 року в будинку ОСОБА_3 сталася пожежа, після якої відповідач зруйнував погорілий будинок та збудував на його місці новий будинок.

10 квітня 2008 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все своє нерухоме майно відповідачу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина.

Вважаючи, що відповідач не може отримати спадщину за заповітом, оскільки на момент смерті спадкодавця було відсутнє спадкове майно у вигляді будинку АДРЕСА_3, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 29 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення недоведеністю заявлених вимог та пропуском позовної давності, про застосування якої просив відповідач.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 13 квітня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, аргументи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 28 квітня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди не звернули уваги на докази відсутності спадкового майна на час смерті спадкодавця та упереджено послалися на те, що їх не існує.

Будинок, який належав на праві власності ОСОБА_2 в результаті пожежі, що сталася 01 березня 2008 року дуже вигорів, власних коштів та зусиль на будівництво будинку після пожежі брат не витрачав. На місці будинку ОСОБА_2 відповідач збудував новий будинок, на який намагається отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, хоча на час смерті ОСОБА_2 цього будинку не існувало.

Принцип добросусідства відповідач грубо порушує вважаючи себе повноважним власником будівель і споруд на земельній ділянці, яка йому не відводилася і жодних прав на спадкове майно, якого не існує, він не має.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (частина 2 статті 267 ЦК України), однак суди безпідставно вказали, що він звернувся до суду за захистом свого права поза межами позовної давності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

14 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідними братами.

ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_2, на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року.

Рішенням Народного суду Кіровського району м. Дніпропетровська від 15 серпня 1974 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1.

01 березня 2008 року в будинку ОСОБА_3 сталася пожежа, в результаті якої пошкоджено: у квартирі № 1 дах будинку площею 30 кв. м; у квартирі № 2 домашнє майно та дах будинку площею 40 кв. м; у квартирі № 3 дах будинку площею 40 кв. м. Інших пошкоджень, що сталися в будинку в результаті пожежі не вказано (акт про пожежу від 01 березня 2008 року).

10 квітня 2008 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчений 10 квітня 2008 року державним нотаріусом П'ятої дніпропетровської

державної нотаріальної контори, за реєстровим № 1-2050.

Належних та допустимих доказів про визнання погорілого будинку у встановленому законом порядку зруйнованим та про його відсутність на час смерті спадкодавця позивач не надав та матеріали справи не містять.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 16 ЦК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 57 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 60 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що позивач не надав та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо відсутності на час смерті ОСОБА_3 будинку, який йому за життя належав на праві власності та який він заповів відповідачу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про доведеність заявлених ним позовних вимог спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Проте колегія суддів не може погодитися з висновком судів про пропуск позивачем позовної давності.

24 лютого 2016 року ОСОБА_4 як представник ОСОБА_2 звернувся із заявою про застосування позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суди, у порушення вищевказаних положень закону, не звернули увагу на те, що у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв'язку з пропуском позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності, що є взаємовиключними підставами.

Таким чином, суди дійшовши висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності та застосування її наслідків, оскільки це взаємовиключні підстави, тому відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні шляхом виключення з їх мотивувальних частин посилання на пропуск позовної давності, як підставу для відмови у позові.

При цьому касаційний суд враховує, що помилкове посилання судів на позовну давність не потягло неправильне вирішення спору, оскільки суди навели докази та мотиви, які відповідають встановленим обставинам та ґрунтуються на законі, щодо недоведеності пред'явленого позову.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 409 412, 416 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року посилання на пропуск позовної давності, як підставу для відмови у позові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. П. Курило