Постанова КГС ВП від 23.12.2021 року у справі №911/3035/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 911/3035/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Укртрансгаз",

представник позивача - Мотлях О. О., адвокат (довіреність від 29.11.2021 № 1-2827),

відповідач - акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз",

представник відповідача - Богдан С. В., адвокат (довіреність від 30.12.2020 № Др-139-1220); Дороніна О. М., адвокат (довіреність від 30.12.2020 № Др-140-1220),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення господарського суду Київської області від 02.09.2020 (головуючий суддя Мальована Л. Я.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 (головуючий Коробенко Г. П, судді: Кравчук Г. А. і Козир Т. П. )

у справі № 911/3035/19

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Позивач)

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - Відповідач)

про стягнення 988 604 372,37 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу у розмірі 988 604 372,37 грн, з яких: 826 105 714,82 грн основної заборгованості; 120 246 382,97 грн пені; 31 760 823,15 грн інфляційних втрат; 10 491 451,43 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані нездійсненням Відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів у порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), у зв'язку з чим Позивач у липні 2018 року - лютому 2019 року надав Відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів згідно з договором транспортування природного газу від
17.12.2015 № 1512000723 (далі - Договір) на загальну суму 826 105 714,82 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- дії Позивача при складанні односторонніх актів про надання послуг балансування, розрахунків та рахунків, в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення Позивачем порядку надання послуг балансування, всіх допустимих термінів та строків передбачених умовами Договору та нормами Кодексу ГТС, правил балансування визначених Законом України "Про ринок природного газу", відсутність обґрунтування реальних витрат, що, у свою чергу, унеможливило своєчасного самостійного врегулювання небалансу Відповідачем;

- безпідставним та необґрунтованим є застосування алгоритму розрахунку вартості послуг з балансування обсягів природного газу у спірному періоді, який проведено Позивачем, виходячи з коефіцієнту 1,2 замість 1;

- враховуючи той факт, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, зі змісту яких можливо встановити момент, з якого Відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання за Договором у розумінні статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 9.4 Договору, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені є необґрунтованою;

- Відповідач не може нести відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України, оскільки саме Позивачем допущено прострочення зобов'язання у вигляді ненаправлення до 14 числа місяця, наступного за звітним, одностороннього акта про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, рахунка на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу) за спірний період, а також відсутні правові підстави для здійснення оплати послуг балансування обсягів природного газу в сумі, що заявлена Позивачем до стягнення;

- також відсутні правові підстави для нарахування Відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки розрахунок за транспортування природного газу в частині оплати його вартості у спірному періоді здійснювався за рахунок коштів, отриманих з державного бюджету України на надання пільг, субсидій та компенсацій населенню, здійснювався між сторонами у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та з дотримання встановлених цим нормативно-правовим актом строків.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а також на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- ухвалюючи рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/20912/17, від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18 щодо застосування пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу VІІІ, норм розділів ХІІ, ХІV Кодексу газотранспортної системи, статей 626, 628 ЦК України, статей 179, 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 розділу ХІІІ Кодексу ГТС у взаємозв'язку з пунктами 3,10 розділу ХІІІ, пунктом 7 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС у контексті єдиної передбаченої законодавством умови для надання оператором ГТС послуг балансування замовника послуг транспортування у разі недотримання такими замовниками своєї підтвердженої номінації, що надаються з метою підтримання звичайного рівня функціонування ГТС для уникнення загрози цілісності ГТС, а не у разі загрози цілісності ГТС;

- суди не дослідили зібрані у справі докази.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Також Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, в якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Київської області від 02.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 911/3035/19.

У судовому засідання 21.12.2021 представником Позивача було заявлено усне клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до прийняття відповідного рішення об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 918/450/20, яке відхилено колегією суддів у зв'язку з його необґрунтованістю.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані рішення, виходили з того, що на порушення умов Договору та Кодексу ГТС Позивачем не дотримано відповідний порядок визначення небалансу (пункти 1,2 глави 3 розділу XIV Кодексу) та не надано змоги Відповідачу самостійно врегулювати небаланс у визначені строки (пункти 3-6 глави 3 розділу XIV Кодексу).

Крім того, звіти про надані послуги балансування за спірний період (липень 2018 року - лютий 2019 року) не містять деталізації по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу, тобто складені з порушеннями зазначених вимог Кодексу ГТС. З інформації, яка надана Позивачем, неможливо з'ясувати складові (деталізацію по споживачах замовника послуг з транспортування) обсягів небалансу та суми нарахувань по споживачах замовника послуг транспортування.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), що є Регулятором на ринку природного газу, у відповідь на звернення операторів газорозподільних систем (у тому числі Відповідача) щодо необхідності надання оператором газотранспортної системи (Позивачем) інформації стосовно складових обсягів небалансу операторів газотранспортних систем (деталізацію по споживачах замовника послуг з транспортування), своїм листом від 09.02.2018 № 1282/16.3.2/7-18, зокрема роз'яснила, що згідно з положеннями глави 4 розділу XIV Кодексу ГРС розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним.

Згідно з пунктом 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу).

Разом з тим, відповідно до абзацу першого пункту 4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРМ), об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається оператором газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ) згідно з главою 1 розділу XII ГК України та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжній ГРМ протягом зазначеного періоду.

Положеннями пункту 3 глави 1 розділу XII Кодексу ГРМ передбачено, що комерційним балансуванням ГРМ є встановлення на підставі документально оформлених даних відповідності між фактичним об'ємом (обсягом) надходження природного газу в ГРМ за відповідний період та фактичним об'ємом (обсягом) розподіленого і переданого за цей період природного газу з ГРМ з урахуванням об'єму (обсягу) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, понесених Оператором ГРМ протягом цього періоду, зокрема для забезпечення фізичного балансування.

Так, за наявною в НКРЕКП інформацією, у звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем), наданих Позивачем Операторам ГРМ, відсутня інформація щодо складових обсягів небалансу (деталізація по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу).

Таким чином, у випадку віднесення Оператором ГТС до небалансу Оператора ГРМ обсягів несанкціонованого відбору природного газу споживачів, об'єкти яких підключені до газорозподільної системи відповідного Оператора ГРМ, Позивач у звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування має зазначити інформацію про споживача та його обсяги несанкціонованого відбору природного газу, які мають бути компенсовані Оператору ГРМ відповідно до вимого Кодексу ГРМ.

У зв'язку із зазначеним, з метою сталого функціонування ринку природного газу та можливості реалізації права Операторів ГРМ на отримання від несанкціонованих споживачів компенсації вартості природного газу, придбаного Операторами ГРМ для покриття втрат і виробничо-технологічних витрат газу для врегулювання власних небалансів, Позивач має дотримуватись вимог чинного законодавства. Зокрема положень Кодексу ГТС у частині надання Операторам ГРМ інформації стосовно складових обсягів їх небалансів (деталізації по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу).

Що ж до доводів Відповідача про безпідставне та необґрунтоване застосування алгоритму розрахунку вартості послуг з балансування обсягів природного газу у спірному періоді, що проведений Позивачем, виходячи з коефіцієнту 1,2 замість 1, то судами встановлено, що відповідно до пункту 4 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII ГК України та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.

Отже, фактичний обсяг втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу визначається Оператором ГРМ шляхом розрахунку і є залишком нерозподіленого газу за підсумками місяця.

Згідно з пунктом 1 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС у строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Розмір негативного місячного небалансу замовника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Згідно з пунктом 9.2 Договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, БЦГ - базова ціна газу, Обг - обсяг негативного місячного небалансу замовника, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює
1.

Водночас, при визначенні коефіцієнту компенсації К враховується обсяг газу відібраний замовником з газотранспортної системи (ГТС), тобто значення алокації по даному замовнику. А для оператора ГРМ (Відповідача) необхідно враховувати весь обсяг природного газу отриманий Оператором ГРС у фізичних точках виходу з ГТС для подальшого розподілу приєднаним споживачам.

Судами попередніх інстанцій з інформації про відсоток небалансу природного газу, яка зазначена у звітах Позивача та Відповідача, які були додані до позовної заяви, встановлено, що перевищення 5% від обсягів природного газу, відібраного з ГТС по всіх місяцях спірного періоду, не відбувалося.

Отже, при розрахунку вартості послуг балансування за всі місяці, вказані в позовній заяві, необхідно застосовувати коефіцієнт компенсації 1, а не 1,2.

Разом з тим, розходження у розрахунках сторін щодо вартості послуг балансування природного газу пов'язано з тим, що Позивач при визначенні співвідношення негативного небалансу до обсягу відібраного природного газу з точки виходу з ГТС враховує лише обсяги газу, що відібрані Відповідачем на власні потреби та обсяги, відібрані ним для покриття виробничо-технічних витрат.

При цьому спір відносно обсягів природного газу, фізично відібраного Відповідачем з точок виходу з газотранспортної системи, між сторонами відсутній та підтверджується алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об'ємів) природного газу, відібраного з точки виходу Відповідачем, між замовниками послуги транспортування (постачальниками).

Пунктом 2 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

Негативний небаланс утворюється у разі перевищення обсягів відібраного природного газу з ГТС над обсягами переданого природного газу.

Відповідно коефіцієнт компенсації необхідно розраховувати, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з ГТС, а не лише того, що був відібраний Відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат.

Крім того, у листах НКРЕКП від 25.03.2016 № 2840/16.3/7-16 та від 09.07.2018 № 5988/16.3.2/7-18 зазначено, зокрема, що для визначення коефіцієнту компенсації К при розрахунку вартості послуг балансування природного газу для Оператора ГРМ необхідно враховувати весь об'єм природного газу, отриманий Оператором ГРМ у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу споживачам.

Таким чином, вимоги Оператора ГТС щодо застосування коефіцієнту 1,2 у випадку, коли небаланс природного газу складає до 5% від обсягу відібраного Оператором ГРМ у фізичних точках виходу з газотранспортної системи, є неправомірними.

Згідно із статтею 35 Закону України "Про ринок природного газу" правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об'єктивними чинниками. Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи, бути засновані на ринкових принципах, створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.

Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками.

Проте, як встановлено судами, дії Позивача при складанні односторонніх актів про надання послуг балансування, розрахунків та рахунків, у яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення Позивачем порядку надання послуг балансування, всіх допустимих термінів та строків, передбачених умовами Договору та нормами Кодексу ГТС, правил балансування визначених Законом України "Про ринок природного газу", відсутність обґрунтування реальних витрат, що, у свою чергу, унеможливило своєчасне самостійне врегулювання небалансу Відповідачем.

Зазначене також підтверджується змістом постанов НКРЕКП від 29.12.2017 №1620 та від 15.02.2018 №190 "Про накладення штрафу на ПАТ "Укртрансгаз" за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу".

Згідно з актами, складеними за результатами планової та позапланової перевірки, Регулятором було встановлено порушення Позивачем, зокрема, у частині:

- дотримання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками;

- дотримання термінів надання замовникам послуг транспортування повідомлень про підтвердження та відхилення номінацій/реномінацій;

- надання в установленні терміни (до 14 числа) замовникам послуг транспортування звітів про наданні послуги балансування та рахунків на оплату;

- застосування коефіцієнта компенсації під час проведення розрахунків вартості послуг балансування;

- здійснення Оператором ГТС алокацій фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування;

- надання інформації про небаланс;

- щомісячного визначення базової ціни газу;

- надання замовникам транспортування актів надання послуг балансування обсягів природного газу у строки, визначенні Кодексом ГТС.

Також у листах-роз'ясненнях від 25.03.2016 №2840/16.3/7-16 та від 27.06.2017 №7044/16.3.2/7-17 НКРЕКП як Регулятор на ринку природного газу роз'яснював Позивачу як Оператору ГТС та Операторам ГРМ, що коефіцієнт компенсації К має розраховуватися від загального обсягу небалансу по відношенню до обсягу природного газу, отриманого на ГРМ, а також коригування Оператором ГТС коефіцієнта компенсації в бік збільшення не відповідає чинному законодавству і може розглядатися як порушення Закону України "Про ринок природного газу".

Крім того, Відповідачем неодноразово висловлювалась незгода з діями Позивача, у зв'язку з чим Відповідачем щомісяця направлялись відповідні листи на адресу Позивача, зокрема листи від 30.08.2018 № КV14-ЛВ-11129-0818, від 26.09.2018 № KV14-ЛB-12086-0918, від 26.10.2018 № KV14-CЛ-13478-1018, від 21.11.2018 № KV14-ЛB-14493-1118, від 29.12.2018 № KV14- ЛВ-15963-1218, від 12.01.2019 № 810-СЛ-485-0119, від 17.01.2019 № 81014-СЛ-781-0119, від 17.01.2019 № 81014-СЛ-796-0119, від 21.02.2019 № 81014-ЛВ-2991-0219, від 21.03.2019 № 81014-ЛВ-4669-0319, в яких Відповідач просив Позивача надати детальну інформацію щодо складових обсягів небалансу та сум нарахувань по споживачах замовника послуг з транспортування, зазначених у звітах про надані послуги балансування за спірні періоди, та привести всі звіти про надані послуги балансування у відповідність до вимог Кодексу ГТС. Також вимагав привести у відповідність до вимог законодавства акти надання послуг балансування природного газу, здійснити відповідний перерахунок вартості послуг балансування та направити на адресу Відповідача акти надання послуг балансування природного газу та рахунки на оплату послуг балансування за вказаними актами.

Проте Позивачем не було вчинено жодних дій щодо усунення порушення прав Відповідача та вимог законодавства. Позивачем не подано суду жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які б підтверджували факт направлення Позивачем на адресу Відповідача розрахунків вартості послуг балансування та рахунків на оплату у встановлені Договором строки.

Крім того, частинами 1 , 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Додатком до НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Проте доказів укладення додатків 1,2,3 сторонами до матеріалів справи не надано, тому неузгоджені й умови щодо обсягів та порядку надання послуг балансування та визначення вартості цих послуг.

Як зазначав Позивач у суді апеляційної інстанції, додатки 1,2 до Договору не укладались.

Додаток 3 до Договору, копія якого додана Позивачем до матеріалів справи у місцевому господарському суді, з боку замовника підписана невідомою особою (без зазначення прізвища, ім'я та посади особи, яка є підписантом), тому достовірність даного документа поставлена судом під сумів.

За відсутності належним чином оформленого додатку 3 до Договору суди відхилили доводи Позивача відносно узгодження сторонами переліку комерційних вузлів обліку газу, встановлених у пунктах приймання-передачі газу та їх характеристик: назв ПППГ (ГРС, ПВВГ), місця встановлення та типу ВОГ (до/після вузла редукування), Pmax абсолютного (МПа), максимальної витрати (об'єму) газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов, реквізитів Акта розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

За вказаних обставин суди дійшли висновку про не доведеність належними та допустимими доказами надання Відповідачу послуг балансування, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що, ухвалюючи рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/20912/17, від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18 щодо застосування пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу VІІІ, норм розділів ХІІ, ХІV Кодексу газотранспортної системи, статей 626, 628 ЦК України, статей 179, 181 ГК України.

Колегія суддів Верховного Суду вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки, проаналізувавши зміст судових рішень у справах № 910/20912/17, № 906/408/18, № 923/1064/18, № 922/1382/18, встановив, що Верховний Суд у вказаних справах залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено Позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів та штрафних санкцій за послуги балансування.

При цьому у даній справі № 911/3035/19 судами ухвалені рішення, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог. Тобто за результатом розгляду вказаних справ судами були ухвалені ідентичні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, що, у свою чергу, не свідчить про неоднакове застосування судами норм права при розгляді таких справ або неврахування попередніми судовими інстанціями висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.

Що ж до посилань на те, що, ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18, то колегія суддів зазначає, що у вказаній справі Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості та в скасованій частині направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, що, у свою чергу, не свідчить про наявність протилежного висновку щодо застосування норм права, який, на думку скаржника, повинен був бути застосований судом апеляційної при розгляді даної справи. Крім того, направлення справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній.

Таким чином, вказані доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу як такі, що наведені скаржником лише для візуальної наявності у касаційній скарзі посилань на відповідну норму процесуального законодавства, якою визначені підстави касаційного оскарження судових рішень (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України).

Також Позивач у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 розділу ХІІІ Кодексу ГТС у взаємозв'язку з пунктами 3,10 ХІІІ, пунктом 7 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС у контексті єдиної передбаченої законодавством умови для надання оператором ГТС послуг балансування замовника послуг транспортування у разі недотримання такими замовниками своєї підтвердженої номінації, що надаються з метою підтримання звичайного рівня функціонування ГТС, для уникнення загрози цілісності ГТС, а не у разі загрози цілісності ГТС.

При цьому Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для формування такого висновку у даній справі, оскільки фактично скаржник просить зробити висновок щодо діяльності відповідних суб'єктів господарювання, а не висновок щодо застосування норм права. Крім того, при розгляді справи судами встановлено, що на порушення умов Договору та Кодексу ГТС Позивачем не дотримано відповідний порядок визначення небалансу (пункти 1,2 глави 3 розділу XIV Кодексу) та не надано змоги Відповідачу самостійно врегулювати небаланс у визначені строки (пункти 3-6 глави 3 розділу XIV Кодексу); звіти про надані послуги балансування за спірний період (липень 2018 року - лютий 2019 року) не містять деталізації по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу, тобто складені з порушеннями зазначених вимог Кодексу ГТС; з інформації, яка надана Позивачем, неможливо з'ясувати складові (деталізацію по споживачах замовника послуг з транспортування) обсягів небалансу та суми нарахувань по споживачах замовника послуг транспортування; з інформації про відсоток небалансу природного газу, яка зазначена у звітах Позивача та Відповідача, що були додані до позовної заяви, вбачається, що перевищення 5% від обсягів природного газу, відібраного з ГТС по всіх місяцях спірного періоду, не відбувалося, тобто при розрахунку вартості послуг балансування за всі місяці, вказані в позовній заяві, необхідно застосовувати коефіцієнт компенсації 1, а не 1,2; дії Позивача при складанні односторонніх актів про надання послуг балансування, розрахунків та рахунків, у яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення Позивачем порядку надання послуг балансування, всіх допустимих термінів та строків, передбачених умовами Договору та нормами Кодексу ГТС, правил балансування, визначених Законом України "Про ринок природного газу", відсутність обґрунтування реальних витрат, що, у свою чергу, унеможливило своєчасне самостійне врегулювання небалансу Відповідачем; відсутність додатку 3 до Договору свідчить про неузгодженість сторонами переліку комерційних вузлів обліку газу, встановлених у пунктах приймання-передачі газу, та їх характеристик: назв ПППГ (ГРС, ПВВГ), місця встановлення та типу ВОГ (до/після вузла редукування), Pmax абсолютного (МПа), максимальної витрати (об'єму) газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов, реквізитів Акта розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Що ж до доводів скаржника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, то колегія суддів зазначає, що скаржником не зазначено, які саме докази не були досліджені судом, а також, що обов'язковою умовою для застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України. При цьому у даній справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судового рішення згідно з пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є необґрунтованими.

Таким чином, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, оскільки зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених Статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій були ухвалені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 02.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 911/3035/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко