Ухвала КАС ВП від 23.07.2019 року у справі №821/434/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2019 року

м. Київ

справа №821/434/16

касаційне провадження №К/9901/28331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (суддя Кисильова О.Й.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі № 821/434/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сигма» до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Сигма» звернулось до адміністративного суду з позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області та Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області про стягнення на його користь з Державного бюджету України пені в сумі 309892,02 грн. за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.08.2016 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 залишив без змін.

Херсонська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Сигма» щодо стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є безпідставними.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 25.02.2014 у справі № 821/2834/13-а, яку Одеський апеляційний адміністративний суд залишив без змін ухвалою від 28.10.2014, стягнув із Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Сигма» бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 1442850,23 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.01.2015 зупинив виконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі № 821/2834/13-а до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою від 15.04.2015 Вищий адміністративний суд України постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі № 821/2834/13-а залишив без змін.

Зазначене рішення суду касаційної інстанції у справі № 821/2834/13-а отримано Херсонською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області 20.04.2015, однак не направлено протягом п`яти днів до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування в розмірі 1442850,23 грн.

Вказану суму перераховано позивачу частково 29.07.2015 в розмірі 211524,64 грн., а 17.02.2016 на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Сигма» надійшла сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1231325,59 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилами пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Тобто, протягом п`яти робочих днів, починаючи з 20.04.2015, контролюючий орган повинен був скласти та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок, а саме - у строк до 28.04.2015. У свою чергу, орган державної казначейської служби повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Сигма» суму бюджетної заборгованості в розмірі 1442850,23 грн. протягом п`яти операційних днів, чого зроблено не було.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

За таких обставин висновок судових інстанцій про те, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1231325,59 грн., яка не була відшкодована позивачу в законодавчо визначений строк, набула статусу бюджетної заборгованості, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, ґрунтується на правильному тлумаченні норм матеріального права.

Наведене застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) узгоджується з правовим висновок Верховного Суду України, висловленим у постанові від 03.06.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.