Ухвала КАС ВП від 26.08.2019 року у справі №П/811/1447/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2019 року

Київ

справа №П/811/1447/14

адміністративне провадження №К/9901/8078/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року (суддя Дегтярьова С. В. )

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року (судді: Панченко О. М. (головуючий), Чередниченко В. Є., Коршун А. О.)

у справі № П/811/1447/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Креатив"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі - ПрАТ "Креатив") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (правонаступником якої є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області; далі - Кіровоградська ОДПІ, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2014 року № 0000242202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 172 518 грн, у тому числі за основним платежем - 2 115 012 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 057 506 грн та № 0000252202, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 552 615 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Креатив" зазначило, що не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Рост Ойл Н" (далі - ТОВ "Рост Ойл Н"), приватним підприємством "Телеком Парк" (далі - ПП "Телеком Парк") та правомірно сформувало податковий кредит за результатами господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами. Натомість висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами є безпідставними та не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, адміністративний позов ПрАТ "Креатив" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 11 лютого 2014 року № 0000252202, №0000242202.

Судові рішення мотивовані тим, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентами, вказаними в акті перевірки, а також здійснення за їх участю господарських операцій, тому ПрАТ "Креатив" правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками таких відносин. Суди зазначили, що у відповідача відсутні підстави для поширення на позивача негативних наслідків у випадку порушення податкового законодавства ТОВ "Рост Ойл Н" та ПП "Телеком Парк" по взаємовідносинах з іншими контрагентами.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кіровоградська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ "Креатив" відмовити повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року відкрито касаційне провадження.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

24 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі наказу Кіровоградської ОДПІ від 21 січня 2014 року № 97 у період з 24 січня 2014 року до 25 січня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Креатив" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Рост Ойл Н" (код 38169689) за період з 01 січня 2013 року до 31 жовтня 2013 року та ПП "Телеком Парк" (код 38169689) за період з 01 жовтня 2013 року до 30 листопада 2013 року, за результатами якої складено акт від 27 січня 2014 року №17/11-23-22-02/31146251.

Згідно з висновками вказаного акта перевірки податковим органом встановлено наступні порушення:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 декларації з податку на додану вартість) за жовтень 2013 року на суму 1 552 615
грн;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 115 012 грн, у тому числі за листопад 2013 року на суму 2 115 012 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що правочини позивача з ТОВ "Рост Ойл Н" та ПП "Телеком Парк" є нікчемними, оскільки вчинені без мети реальних правових наслідків.

На підставі акта перевірки 11 лютого 2014 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000242202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 172 518 грн, у тому числі за основним платежем - 2 115 012 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 057
506 грн та № 0000252202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 552 615 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Пункт 198.3 статті 198 ПК України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пункт 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пунктом 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 198.6 статті 198 ПК України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до пунктом 198.6 статті 198 ПК України.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ~law31~) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ~law32~ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У ~law33~ господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця можливості віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для нарахування податкового кредиту також необхідними умовами є наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної, її відповідність вимогам статті 201 ПК України.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Креатив" до податкового кредиту в жовтні 2013 року віднесло 546 343 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Рост Ойл Н", з придбання соняшника, на підставі договорів поставки. Вказаний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних.

Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалось відповідачем в акті перевірки.

Також у жовтні та листопаді 2013 року позивачем віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 1 006 272 грн та 562 397 грн, відповідно, за податковими накладними, виписаними ПП "Телеком Парк", з придбання насіння соняшника на підставі договорів поставки. Вказаний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних. Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підтвердження реального виконання договорів поставки соняшника. При цьому судами не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України (кореспондується з положеннями статті 71 КАС України у редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що всупереч приписам частини 2 статті 77 КАС України відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги відповідача зводяться до відтворювання змісту акта перевірки та заперечень, наданих під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відтак касаційна скарга Новомосковської ОДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова