Ухвала КАС ВП від 18.03.2021 року у справі №520/5383/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 520/5383/17

адміністративне провадження № К/9901/38391/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Єзерова А. А., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. (судді - Зуєва Л. Є., Шевчук О. А., Федусик А. Г. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 11.11.2016р. №3646 про відмову у призначенні йому пільгової пенсії за віком;

зобов'язати відповідача призначити з дня звернення 01.03.2016р. йому пільгову пенсію за віком відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно записів у трудовій книжці позивач, зокрема, працював в Управлінні начальника робіт №5 Домобудівельного комбінату виробничого будівельно-монтажного об'єднання "Одесбуд" Мінбуду УРСР на посаді майстра з 09.11.1983р., з якої був переведений на посаду прораба з
15.10.1985р. по 10.12.1990р.

Відповідно до довідки ВАТ "ОДБК" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.2016р. №062/934 позивач працював повний робочий день в Одеському домобудівельному комбінаті у період з 09.11.1983р. по 15.10.1985р. майстром, а з
15.10.1985р. по 10.12.1990р. - виконробом.

При цьому у довідці зазначено, що позивач виконував контроль за будівництвом і монтажем стальних та залізобетонних конструкцій - нове будівництво. Професія, посада - майстер і виконроб у новому будівництві, яка передбачена Списком №2 Розділ ХХІХ підрозділ "б" ст. 100, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від
22.08.1956р. №1173, разом за період з 09.11.1983р. по 10.12.1990р. - 7 років 1 місяць.

Загальний стаж роботи позивача складає більше 37 років 10 місяців.

15.06.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. (а. с. 54)

Рішенням від 11.11.2016р. №3646 відповідач за наслідками розгляду поданої заяви відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2. (а. с. 21)

Відмова мотивована тим, що Управління начальника робіт являється управлінським закладом і само ніяких будівельних робіт не виробляє, підстав для зарахування періоду роботи з 09.11.1983р. по 10.12.1990р. до пільгового стажу не має.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач, вирішуючи питання про призначення пільгової пенсії, дійшов протиправного висновку про не зарахування до пільгового стажу період роботи у ВАТ "ОДБК" на посадах майстра і виконроба з 09.11.1983р. по 10.12.1990р. Вважає висновки такими, що не відповідають приписам закону та порушують його права на отримання пільгової пенсії.

Крім того, посилається на те, що на час його роботи майстром і виконавцем робіт посадові обов'язки за цими посадами визначалися кваліфікаційними характеристиками, які містилися у довіднику "Кваліфікаційні характеристики посад керівників, спеціалістів та службовців у будівництві", виданого у 1989 році Всесоюзним науково-дослідним і проектним інститутом праці у будівництві Держбуду СРСР, який був регламентуючим документом з організації праці інженерно-технічних працівників будівельних організацій, узгоджений з Держкомпраці СРСР і ЦК профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів та затверджений Держбудом СРСР. За цим довідником домобудівельні комбінати відносились до будівельних організацій, а посадові обов'язки за посадами майстра і виконавця робіт були інженерно-технічними, а не управлінськими. При цьому наголошує, що він працював не у самостійній організації "Управління начальника робіт", а у підрозділі управління начальника робіт домобудівельного комбінату, як будівельної організації.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 11.11.2016р. №3646 про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов'язано відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію відповідно до пункту "б " частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із віднесенням до пільгового стажу періоді роботи позивача на посадах майстром і прорабом в УНР-5 з 09.11.1983р. по 10.12.1990р. починаючи з 01.12.2016р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 11.11.2016р. №3646 про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов'язано відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію відповідно до пункту "б " частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із віднесенням до пільгового стажу період роботи на посадах майстром і прорабом в УНР-5 з 09.11.1983р. по 10.12.1990р. починаючи з 15.03.2016р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на час роботи позивача з 09.11.1983р. по 10.12.1990р. посади майстра і виконавця робіт (прораб) були включені до Розділу XIX підрозділу "б" Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах", затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, а тому період роботи з 09.11.1983р. по 10.12.1990р., коли позивач працював майстром і прорабом в УНР-5, має бути зараховано до пільгового стажу в розумінні пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, суд першої інстанції, враховуючи правове регулювання, наведене у ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 99 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог починаючи з
01.12.2016р.

Змінюючи дату, з якої необхідно проводити призначення і нарахування позивачу пенсії з 01.07.2016р. на 15.03.2016р., суд апеляційної інстанції виходив з того, що із заявою про призначення пільгової пенсії за віком позивач звернувся
15.06.2016р., а тому пенсію йому необхідно призначити в межах тримісячного строку, що передував зверненню про призначення пенсії, тобто з 15.03.2016р.

В решті позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а тому в цій частині залишив постанову суду першої інстанції в силі.

З ухваленим у справі рішенням не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що розділом ХХІХ підрозділом "б" Списку №2, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, передбачені майстри та виконроби у новому будівництві. Поряд з тим, позивач працював на вказаних посадах в управлінні начальника робіт 5, яке являється управлінським закладом і саме ніяких будівельних робіт не виробляє, а тому підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу немає.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За змістом цієї статті працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно абзацу першого частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин 1,2 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до Розділу ХХІХ Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв'язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій підрозділу "б" Інженерно-технічні працівники Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, внесено посади, які займав позивач, а саме - майстри і виконроби.

В ході розгляду справи судами встановлено факт роботи позивача протягом періоду з 09.11.1983р. по 10.12.1990р. на посаді майстра і виконроба у ВАТ "ОДСК", звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підтвердження спеціального трудового стажу позивачем надано копію трудової книжки та архівні довідки ВАТ "ОДСК", з яких вбачається, що позивач у спірні періоди працював на вказаних посадах і такі віднесені до пільгового стажу відповідно до Списку №2, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В сукупності пільговий стаж позивача становить 7 років та 1 місяць, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при досягненні 59-річного віку є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, про те, що управління начальника робіт, в якому позивач працював, являється управлінським закладом і ніяких будівельних робіт не виробляє, суд дійшов висновку про те, що такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки закон не пов'язує з такими обставинами право на пільгову пенсію.

Також безпідставними є посилання відповідача на звільнення його від сплати судового збору, оскільки управління Пенсійного фонду в силу закону звільняється від сплати судового збору при поданні адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги тощо. При цьому, надання відповідачу пільги щодо звільнення від сплати судового збору не є підставою звільнення його від участі у розподілі судових витрат.

Питання розподілу судових витрат врегульовано ст. 94 КАС України, відповідно до ч. 1 якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, при задоволенні позовних вимог особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі понесені нею судові витрати, у тому числі судовий збір, сплачений при поданні позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень, у даному випадку - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права викладена Верховним Судом у постанові від 14.12.2020р. у справі №308/1637/16-а.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук