Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №804/16232/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2019 року

Київ

справа №804/16232/15

адміністративне провадження №К/9901/39503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у складі Єфанової О.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2017 року у (судді: Бишевської Н.А. (головуючий), Добродняк Н.А., Семененка Я.В.) у справі №804/16232/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними,

У С Т А Н О В И В :

09 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дій податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за вересень 2015 року, з мотивів того, що оскаржувана відмова у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року суперечить положенням статей 48, 49 Податкового кодексу України.

06 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 26 травня 2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, задоволений позов Товариства, визнані протиправними дії податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за вересень 2015 року та визнано цю податкову декларацію такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме 15 жовтня 2015 року.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій врахували наявність обставин які не потребують доказування, встановлених постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року у справі №804/6902/15, залишеною без змін 13 липня 2016 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, в межах якої розглянутий адміністративний позов Товариства та задоволено його частково, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу №151/28-048 від 24 квітня 2015 року «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС».

28 серпня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення доводів аналогічних доводам апеляційної скарги.

02 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 30 серпня 2017 року, справу №804/16232/15 витребувано із суду першої інстанції.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до суду не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

26 січня 2018 року справа №804/16232/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа №804/16232/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/39503/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33634870, перебуває на податковому обліку податкового органу.

Позивачем 15 жовтня 2015 року подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, цього ж дня відповідач електронною квитанцією від 15 жовтня 2015 року повідомив, що документ не прийнято у зв`язку з тим, що Товариство не було платником податку на додану вартість у вересні 2015 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, за якими своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов`язків платників податків, їх представників та податкових агентів.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити перелік яких визначений пунктом 48.3 цієї статі і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.