Ухвала КАС ВП від 17.09.2020 року у справі №820/6120/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 820/6120/16

адміністративне провадження № К/9901/41042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Мельникова Р. В. від 16 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Старостіна В. В., суддів Бегунца А. О., Рєзнікової С. С. від 25 травня 2017 року у справі за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року №0000214800 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 2675449,50 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1783633 грн. та штрафними санкціями на суму 891816,50 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, окрім іншого, зазначало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ є протиправним, оскільки виправлення шляхом подання уточнюючого розрахунку рядку 21 декларації з ПДВ за грудень 2014 року вплинуло на значення рядку 18 декларації з ПДВ у наступному періоді, а тому уточнюючий розрахунок також був поданий до податкової звітності з ПДВ за січень 2015 року, що, у свою чергу, цілком відповідає вимогам пункту 6 розділу 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (далі - Порядок №21), та пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, позов задоволено; скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність зі сторони Підприємства заниження податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2015 року, адже виправлення позивачем показників рядку 21 податкової звітності за грудень 2014 року безпосередньо вплинули на значення рядку 18 декларації наступного податкового періоду, тому внесення змін до податкової звітності з ПДВ здійснено у відповідності до пункту 6 розділу 6 Порядку №21.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Із доводів касаційної скарги вбачається, що відповідач по суті не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій і на обґрунтування цього посилається на обставини, встановлені у ході проведеної камеральної перевірки Підприємства щодо виявлення арифметично - логічних помилок при відображенні показників у звітності з ПДВ. Вважає, що підприємством порушено процедуру подання і заповнення уточнюючих розрахунків до податкової звітності, установлену пунктом 5 розділу 6 Порядку №21.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих Підприємством в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 27 квітня 2016 року №9066029602 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 26 травня 2016 року №307/28-09-48-13/03361715, у якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 5 розділу 6 Порядку №21, що призвело до заниження податку у сумі 1783633 грн.

У акті перевірки зазначено, що Підприємством подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за січень 2015 року, згідно якого, всупереч встановленому порядку, значення рядку 21 уточнюючого розрахунку за грудень 2014 року (1783633 грн. ) було враховано у його рядку 16.1, адже значення рядка 21 звітної декларації за грудень 2014 року не впливало на значення рядку 18 чи 20.2 декларації з ПДВ за січень 2015 року, так як було відсутнє (нуль грн. ).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Положеннями пункту 50.1 статті 50 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених пункту 50.1 статті 50 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Отже законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.4 статті 200 ПК України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як установлено підпунктом 5 пункту 5 розділу 5 Порядку №21 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 6 розділу 6 Порядку №21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Зміст наведених положень дає підстави для висновку, що платник ПДВ має право виправлення помилки у раніше поданій податковій звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку за минулий період. При цьому Порядком №21 чітко окреслений алгоритм дій платника податків у разі, якщо зміни показників одного періоду впливають на показники наступного звітного періоду.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 01 січня 2015 року Підприємством подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року, у якій значення по рядку 18 (різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту) складало позитивний показник у розмірі 3112 грн.

19 лютого 2015 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року, у якій значення по рядку 9 (загальна сума податкових зобов'язань) становило 13145520 грн., значення рядку 17 (загальна сума податкового кредиту) - 6246772 грн., а значення рядку 18 (рядок 9 - рядок 17) - 6898748 грн. відповідно.

В порядку положень пункту 50.1 статті 50 ПК України у зв'язку із самостійно виявленими помилками 30 березня 2015 року Підприємство подало уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, яким внесено зміни по рядку 9 (загальна сума податкових зобов'язань) та відповідно по рядку 18 (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 17) податкової звітності у вигляді уточнення показників по вказаним рядкам у сторону зменшення в сумі 1527317 грн. ; у зв'язку з цим значення по рядку 9 після уточнення становило 11618203 грн., а значення по рядку 18 - 371431
грн. відповідно.

21 квітня 2016 року у зв'язку із самостійно виявленими помилками подано уточнюючий розрахунок до податкової звітності з ПДВ за грудень 2014 року, яким зменшено її показники по рядку 9 (загальна сума податкових зобов'язань) у розмірі 1786745 грн. ; урахуванням цього значення рядку 18 зменшено на суму (3112 грн. ) і у рядку 19 відображено від'ємний показник у розмірі 1783633 грн.

Зважаючи на те, що виправлення показників рядку 21 податкової звітності за грудень 2014 року безпосередньо вплинули на значення рядку 18 декларації наступного податкового періоду, суди дійшли висновку про дотримання позивачем пункту 6 розділу 6 Порядку №21 при внесенні змін до податкової звітності з ПДВ та відсутність обставин заниження зі сторони Підприємства податкових зобов'язань з ПДВ у січні 2015 року.

Наведені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать про цілком об'єктивний висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачем вчинення Підприємством порушення вимог податкового законодавства й, як наслідок, підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко